Третя полоса

Те, що криза в нас має власні, а не світові причини, соціалісти говорили не раз. Розгубленість нинішнього уряду, хаотичні дії його і НБУ демонструють відсутність продуманої схеми (про план чи програму вже не йдеться) подолання кризи. А схема проста, вона викладена в наших "заходах" ще в жовтні. Головна її ідея - стати незалежнішими від долара, посилити роль держави в усіх економічних процесах і підтримати власного виробника.
 
Уряд робить усе навпаки. Досить прослідкувати за його жебрацтвом щодо кредитів МВФ. Умови Міжнародного валютного фонду диктують слідування зрозумілій і дітям логіці: ви (Україна себто) не допускайте зростання дефіциту бюджету, зменшіть соціальні, найперше, видатки, стримуванням кредитування економіки вгамуйте інфляцію, а ми (МВФ - читай США) вам "допоможемо". Простіше: ви своїх грошей не випускайте, ми (США) намалюємо стільки доларів, скільки Україні не вистачає (а в Америці лише дефіцит бюджету становить приблизно 55 бюджетів Української держави), і ці порожні папірці позичимо черговим траншeм МВФ. Ніби гарно, тільки цей транш стає зовнішнім боргом України.
 
То чи не краще було б реалізувати нашу пропозицію: власна емісія під визнання активом держмайна, її спрямування на власне виробництво через недорогі позики націоналізованих (кількох) банків і під контролем використаних кредитів на створення нових робочих місць. (Це те, що, власне, підтримує і автор інтерв'ю).
 
Хтось скаже: це - елемент соціалізму. Так, ми цього не приховуємо (і світ таким шляхом рятується зі своєї ситуації). І невже ми ще не "наїлися" практики капіталістичного "вільного руху", де з відносин власності, розподілу прибутку, оплати праці зникла одна важлива деталь - ТРУДОВИЙ ХАРАКТЕР цих категорій?
 
В Україні - влада лібералів. Так проголосували виборці, повіривши в солоденькі брехні про процвітання і про те, що багаті поділяться з бідними. Поділилися... Влада дбає про великий бізнес і навіть це робить бездарно. А про тих, хто своєю працею хоче порятуватися, вона не думає. І не думатиме!
 
Цей висновок ЗА текстом від С. Яременка, колишнього заступника голови Національного банку, засновника "Укрексімбанку" та радника міністра економіки. Але його можуть дійти всі, хто читає роздуми спеціаліста. Дійти для себе, особливо орієнтуючись на майбутні вибори.

Олександр МОРОЗ,
голова Соціалістичної партії України


- Сергію Олександровичу, як ви вважаєте, нинішня криза - це наслідок світової кризи чи все ж таки переважно внутрішній продукт?

- Зараз легко сховатися за ширмою світової кризи. Проте за нею і не видно внеску самої України у плачевний стан власних фінансового сектору й економіки.

Політики виграли, коли сховалися за цією ширмою. Але економіка програла, тому що не були розкриті справжні причини власної кризи. А вона має істотні відмінності від того стану, в якому опинилися західні економіки. Адже ані наші банки, ані корпоративний сектор не зазнали збитків на фондових ринках і в західних інвестиційних банках, оскільки ми не купували їхні цінні папери.

Таким чином, ми не мали втрат, які призвели б до краху власної фінансової системи. Більше того, упродовж трьох років ми одержували зовнішні позики - у результаті, більш ніж на 100 млрд дол. І раптом обвал. Значить, витоки кризи в нас абсолютно інші. І розвивалася вона за іншим сценарієм.

Чому я постійно повертаюся до цієї тези? Тому що, не дійшовши правильних висновків, ми не знайшли причин і винних. А тому й не дійшло до усунення тих осіб, які своєю політикою, власне, і призвели до кризи. Вони залишилися на своїх місцях і продовжують провадити колишню політику. Але що ж має відбутися в економіці руйнівнішого, щоб стало зрозуміло, що потрібні інші підходи?

Я сподівався, що криза наочно показала абсурдність нинішньої політики. Більше того, кардинальний розворот у монетарній і бюджетній політиці західних країн слугував очевидним підтвердженням потреби у зміні курсу.

Однак, як виявилося, навіть ця страшна за своїми наслідками ситуація не призвела до зміни ані підходів, ані облич. Звідси висновок: якщо не змінилися підходи, ми продовжуємо ускладнювати ситуацію. І дуже шкода, що сильніші економіки пом'якшують падіння, а ми, будучи значно слабкішими, його посилюємо.

- У чому, на вашу думку, полягали українські передумови кризи?

- У середині 2008 року на засіданні парламентського комітету з питань фінансів і банківської діяльності, який очолює Микола Азаров, неодноразово обговорювали негативні тенденції у фінансовому секторі країни. Дуже багато критики звучало на адресу уряду. Проте залишалися непоміченими фундаментальні зміни структури грошових показників. Монетизація економіки буквально за два-три роки стрімко зросла.

Що це означає? Рівень зарплат підвищувався непропорційно зростанню продуктивності праці. Уряди один за одним просто роздавали гроші. Якби тільки зарплати збільшувалися, було б ще півбіди. Але додався головний чинник: кредити, видані населенню, стали порівняними до рівня сукупної зарплати. Іншими словами, населення одержувало ще одну зарплату у формі позик за рахунок зовнішніх джерел.

Ще 2007 року, коли перемогла "помаранчева" коаліція, було зрозуміло: в уряд повернуться Пинзеник і Терьохін, а у Нацбанку залишиться Стельмах. А значить, неминуче повторення 2005 року з ревальвацією і грошовим голодом у боротьбі з інфляцією, тільки в гіршому варіанті.

- А яка, на ваш погляд, роль Нацбанку у створенні цієї кризи?

- Його роль визначальна, враховуючи величезний ресурс банківської системи. Передусім, руйнівно впливала на економіку технологія інфляційного таргетування - псевдоборотьби з інфляцією.

Її сенс розкриває формула: створити грошовий голод, щоб зупинити інфляцію. Застосування цього принципу в перехідній економіці злочинне по суті! Національний банк знищував власного виробника, коли залишив його без грошей.

Зате процвітав імпорт, який покривав попит, що постійно зростає, з боку населення. Процес розпочався ще 2005 року, коли Терьохін сказав: "Я закидаю попит імпортом, щоб не було зростання цін". Так ми кидали, доки не витіснили національного виробника.

Очевидно, що такі речі застосовують тільки за умови квотування імпорту. Дозволяється завозити товари, але паралельно будують завод з їхнього виробництва всередині країни. Побудували - квоту закрили, і завод почав працювати на повну потужність.

Та ніколи це не роблять шляхом скасування мита! Інакше тимчасовий захід переростає в постійний процес, і його вже неможливо контролювати. Так і сталося. Україна не здатна виготовити навіть лампи й зубні щітки.

- Давайте спробуємо простежити анатомію розвитку кризи - що ми отримаємо далі?

- Ще в серпні слід було рятувати економіку. Тоді було зрозуміло, що треба ухвалити кілька базових рішень і утримати її від різкого падіння. А зараз пройдена точка неповернення, після якої криза самовідтворюється у всіх сферах економіки.

Нагадує тісто: тут підгріб - там вилізло. Криза системна, і тому простих рішень вже не може бути.

Відбуваються процеси, здатні навіть змінити соціально-політичний лад країни. Неминучі структурні зміни у фінансовому секторі призведуть якщо не до створення мегабанку, то до прийняття державою величезних зобов'язань цих банків перед населенням. І ми повинні бути готовими до цього.

На заході зараз дуже актуальні питання: "Що станеться, якщо ми націоналізуємо більшість фінансових установ? Чи не йдемо ми до соціалізму? І чому за рахунок бюджету ми маємо вирішувати проблеми фінансового сектору?"

Те саме із приватним сектором. Якщо Mercedes зробити на 80% державним, що це? Чи не ствердження це того, що глобалізована приватна власність вичерпала себе, і соціалізм чи комунізм на цьому етапі є неминучими?

Що відбувається? Якщо ми продовжуємо нічого не робити, то обов'язково прийдемо до фінансового колапсу. Усі країни максимально концентруються на підтримці своїх економік. Обама - через фінансовий сектор, Саркозі - через реальний сектор, Меркель - навпіл через реальний і фінансовий.

Ми ж, усупереч "учителям", пішли незвичайним, українським шляхом: закрили економіці доступ до кредитів, підтримуючи безглузду тезу про плаваючий курс, і боїмося "вкидання" ліквідності. Цілком неминуче: якщо ви доведете економіку до нуля, вона помститься вам відсутністю повернення, обігу й капіталізації.

- Як ви розцінюєте залучення зарубіжних кредитів для будівництва ГТС?

- Я взагалі вважаю це шкідництвом. Це дійсно антидержавницька заява, але її подають як велику перемогу на рівні міністрів, Президента та Прем'єра. А чому? Знову в умовах кризи ми надаємо роботу чужим економікам, одночасно вішаючи на себе величезний борг. Але найгірше, що ми виключаємо з цих робіт спеціально створені для цих галузей вітчизняні підприємства.

Ось Укравтодор, який проситиме 4,5 млрд дол. для будівництва доріг. Натовпи безробітних бродять по Україні, і в цей же час залучають іноземних працівників, щоб отримати 4,5 млрд боргу. Як ми розраховуватися будемо? Ще не відомо, чи дадуть такий кредит. Сама ж заява злочинна по суті. З одного боку, говориться про стимулювання національної економіки, з іншого - робляться подібні речі. Це ж не комп'ютери, які ми не виробляємо.

Люди добрі! Нас 17 років знищували в енергетиці, транспорті і зв'язку. Механізмом такого знищення є саме кредитна лінія. Вона завжди на 100% прив'язана до того, що нам відразу ж давали список свого обладнання, яке ми зобов'язані купити. Виходить, що місцеві виробники вже не потрібні. Те ж саме в енергетиці.

Тому я вважаю, що це злочин. Якщо модернізувати свою трубу з Росією, неминуче будуть задіяні не лише наше сумське НВО ім. Фрунзе та миколаївська "Зоря", але ще й десятки підприємств.

- Звідки тоді взяти гроші, щоб розхитати своїх?

- А що, хіба наш друкарський верстат гірший, ніж у Обами? Не треба боятися емісії. Важливо, куди її направляти. Страх емісії вселявся всьому світові довгі роки. Розповідали, що це табу, бо незмінно призведе до інфляції.

Порушення цього табу дозволялося лише одній обраній країні. До чого це призвело, показала сьогоднішня криза. І лише безвідповідальне використання цього інструмента привело до нинішнього стану світової фінансової системи.

2008 рік - це окрема розмова. Найбільшою методологічною помилкою була та, що нам поставили діагноз "перегрів економіки". В той час я намагався довести, що був "перегрів попиту". А це абсолютно інший економічний процес, що вимагає протилежних дій.

Перегрів економіки означає, що є надлишок виробництва товарів. Де в Україні надлишок виробництва товарів, і тим більше своїх? Навпаки, потрібно було накачувати банки рефінансуванням, але за умови, що в роздрібне кредитування - ні копійки. Тільки в економіку, і скільки завгодно. Тоді розвивається виробництво власних товарів, що знищує інфляцію і перекоси в платіжному балансі.

"Українська правда"
(Друкується зі скороченням).