Інші матеріали номера

На момент розвалу Союзу в Україні було відкрито близько 52-х мільйонів накопичувальних рахунків громадян в Ощадбанку СРСР. Щедро роздані електоратові обіцянки допомогли Тимошенко очолити виконавчу гілку влади. Настав час платити по рахунках. У тому числі й по заморожених вкладах колишнього Радянського Союзу...
 
Жити у борг можна. Але недовго...

Чим обернулися виплати по боргах Ощадбанку СРСР для країни? Благом для окремих громадян чи крахом національної економіки? Проаналізувати ситуацію з виплатами ми попросили президента Асоціації українських банків (АУБ) Олександра Сугоняко.

- Як вплинула виплачена тисяча на стан економіки? - перепитав Олександр Анатолійович. - Судіть самі: коли почала видаватися ця тисяча на руки, інфляція в країні була на рівні 16%. Сьогодні інфляція досягла 23%. Чи вартувало це того, адже 6 млрд гривень, які виплатили, на тлі загального боргу Ощадбанку СРСР населенню - це крапля в морі. Офіційно заявлений борг - це 135 млрд гривень (повна інвентаризація всіх вкладів досі не проведена. - Авт.), а за моїми підрахунками ця сума сягає 300 млрд гривень. Я вважаю, що ідея з погашенням вкладів Ощадбанку СРСР - це був лише піар-хід, причому досить невдалий з погляду глобальних речей.

- Економісти попереджали, що розміри намічених виплат в три-чотири рази перевищували допустиму норму, виходячи з поточного стану нашої економіки і її зростання, - продовжує президент АУБ. - Як не банально це звучить, виплата цієї тисячі стала не більше ніж проявом соціального популізму. Я і минулого року говорив, і сьогодні повторюся: людина не може довго жити краще, ніж вона працює. Це рано або пізно закінчиться плачевно: або в'язницею, або кредитори заїдять. Це повною мірою відноситься і до держави. Ми живемо в борг, і наш рівень доброго життя визначається 5-ма чи 6-ма млрд доларів кредиту. Це замість того, щоб працювати, створювати робочі місця. Дайте країні 5 мільйонів обіцяних робочих місць. Натомість кількість робочих місць скоротилася. Зокрема і через те, що країну завалили імпортом. Самі ж не виробляємо. З одного боку, народ годують соціальними пільгами, а з іншого - купляють імпорт. За рахунок чого? За рахунок тих кредитів, які набрали. Адже люди також в кредит набрали мобілок, побутової техніки, автомобілів тощо. Подивіться кожен сам на себе. Якщо з вас зняти все імпортне, в чому ви залишитеся? Точно так само і з країною. Ми залишилися б в тій же Радянській Україні з обідраними стінами. Адже нічому за роки незалежності так і не навчилися. В країні - культ споживання, життя в борг, а має бути культ якісної праці. Про це ніхто не думає. Хотілося б, щоб до наших вождів це, нарешті, дійшло.

Компетенція держави

Питання з поверненням боргів Ощадбанку СРСР, природно, давно вже потрібно було вирішувати. Грамотно, зважено і чесно. Чи можна повернути людям вкрадене, щоб остаточно не розвалити економіку молодої держави і не спровокувати інфляцію? З таким запитанням ми звернулися до голови ЦКК СПУ Валентини Семенюк-Самсоненко.

- Шістдесят відсотків вкладів населення - це вклади до 1000 карбованців, - пояснює Валентина Петрівна. - І в першу чергу, треба видавати саме такі заощадження. Зрозуміло, що ці гроші люди клали на чорний день, і вони потребують їх. Для того, щоб їх повернути, треба сконцентрувати на спеціальному рахунку кошти від корпоративних прав держави. Але для того, щоб на цей рахунок було що перераховувати, необхідно зосередити всі сили на відновленні економіки. І йти саме від цього. Бо тільки відновлення економіки - це податки, це дивіденди. Саме таким шляхом пішли наші сусіди - Білорусь, Латвія. І тільки в такому випадку не буде інфляційного навантаження на економіку.

- Але такий шлях - не для цього уряду, бо він переймається популізмом, а не виваженим підходом до розвитку країни. Потрібно йти тільки від відновлення економіки, тоді це не буде порожнім звуком, а справжньою допомогою людям, - переконана Валентина Семенюк-Самсоненко. - А коли підприємства лежать і просто їх продавати - це не вихід, це безвихідь. Економічно грамотно було б здійснювати повернення заощаджень шляхом компенсації витрат на навчання, компенсації комунальних платежів. І обов'язково повертати заощадження нащадкам померлих людей. Це принципово.

Що винен - віддати повинен, а не папірці

Унаслідок розпаду СРСР збитки від співпраці з Ощадбанком підраховували у всіх колишніх республіках Союзу. Поки тільки дві країни на пострадянському просторі зуміли розрахуватися зі своїми громадянами - Литва і Казахстан. Наприклад, у Литві компенсації проходили у кілька етапів. За кожний радянський карбованець людям видали по 1 литовському літу (близько 2 грн). Але існувало обмеження - максимальний обсяг заощаджень, який можна було повернути громадянину Литви, становив 6000 радянських карбованців. Інші накопичення канули в Лету. В Казахстані обрали інший механізм - емісію боргових паперів з терміном звернення від 1 до 3 років. І там перерахунок було здійснено далеко не на користь населення. За 150 радянських карбованців на рахунку живими грошима віддавали приблизно по 5 грн в національній валюті Казахстану. Є досягнення в поверненні боргів Ощадбанку СРСР і в Білорусі. Спочатку за кожні 20 карбованців давали суму еквівалентну 5 українським гривням, а потім планку опустили ще нижче: за тих же 5 грн списували 450 радянських карбованців. Що ж до Росії, то згідно з державною політикою, питання повернення вкладів не є першочерговим, тому керівництво країни на цьому питанні уваги не загострює. Хоча виплати робляться: за кожний радянський карбованець дають суму еквівалентну 40 українським копійкам.

- Я знаю, що сьогодні ВВП в Білорусі порівняно з 1990 роком становить 150%, у Казахстані, порівняно з тим же 90-м роком - 165%, а у нас - 67%. Звідси - й можливості повернення боргів Ощадбанку СРСР. Адже можливості можуть з'явитися тільки в результаті створення нових цінностей. А якщо їх немає, то за рахунок чого ж повертати? - обурюється Олександр Сугоняко. - А сьогодні, коли українські банки вже не повертають сучасні депозити громадянам, говорити про повернення боргів Ощадбанку СРСР надто передчасно. Давайте хоч цю кризу переживемо і ... вибори - як президентські, так і парламентські.

- Обіцяти перед ними будуть все, що завгодно, аби сподобатися людям. Й справді, ніхто не пояснюватиме, де узяти гроші. А цей борг потрібно визначити як внутрішній борг держави, і це тоді дійсно буде захищена стаття, як і передбачалося в нашому Законі про повернення заощаджень громадян ще в 1997 році - переконана Валентина Семенюк-Самсоненко. - Заощадження повернути треба, але це повинні бути дійсно гроші, а не папірці, як це відбулося через інфляцію після упровадження проекту Тимошенко. Ми будемо й надалі відстоювати саме ці позиції, і я упевнена, що це вдасться зробити.

Друзям по нещастю, або Замість P.S.

- Обдурених вкладників Ощадбанку СРСР щонайменше близько 20 мільйонів осіб, - говорить Валерій Допірчук, керівник Чернігівської обласної організації Всеукраїнського союзу обдурених вкладників. - Немало людей пішло вже з життя, так і не дочекавшись повернення своїх грошей. Зате до наших лав приєдналися ще 4,5 мільйона тих, кого пограбували трасти, плюс вкладники, які свої депозити з банків сьогодні забрати не можуть. Я у минулому нафтовик і свого часу важкою працею заробив і накопичив 50 тисяч радянських карбованців. Ці гроші у мене вкрали. Тому я особисто буду боротися доти, доки не поверну своє. Не я отримаю гроші, то мої внуки їх отримають. Без тих, кого обдурила держава, майбутні вибори не обійдуться. Політики повинні знати, що ці вибори стануть наймасовішими в історії незалежної України. Ми ж підтримаємо того кандидата в президенти, який прийме реальну програму повернення вкрадених грошей. За нами підуть всі, кого держава пограбувала. В 1995-1996-му своїми акціями протесту ми примусили владу зрозуміти, що наші гроші доведеться повертати. І сьогодні у нас є навіть своя програма повернення боргів Ощадбанку СРСР.

Звісно, тисяча гривень зовсім не відповідає втраченій тисячі радянських карбованців. Нагадаємо, що втрачені гроші в Україні проіндексовано у розмірі 1 грн 05 коп. за 1 радянський карбованець. Обіцянки Тимошенко, що грошей вистачить на всіх, для переважної більшості вкладників залишилися порожнім звуком. Ситуація з виплатами більше нагадує анекдот про хитрого кота. Підходить блудний кіт на вулиці до чоловіка і людським голосом говорить: "Візьми мене до себе жити. Я зроблю тебе багатим". Чоловік здивувався: кіт, що говорить? Наступного дня поспорив з товаришами по службі, що його кіт уміє розмовляти. Привів друзів додому, а кіт - ані звуку не видав. Висміяли друзі хазяїна кота, повернув він їм гроші, які проспорив. "Як же ти так мене підвів?", - запитує хазяїн у кота. "А ти не зневіряйся. Завтра з цими друзями не на 50 гривень побийся об заклад, а на тисячу і приводь...". З вкладами - аналогічна схема. Це типова приманка для електорату. Причому, сплачена грошима з державного бюджету. З однієї кишені у народу ці гроші дістали, в іншу поклали. Ото й уся премудрість...

Ведуча сторінки Оксана СМОЛЬНА