Друга полоса

І без того непросту економічну ситуацію в країні намагається ускладнити уряд Юлії Тимошенко. Ініціатива щодо дозволу на приватизацію одного з найприбутковіших державних підприємств в Україні - Одеського припортового заводу (ОПЗ) може стати фатальною помилкою для української економіки. Валентина Семенюк-Самсоненко переконана, що процедура приватизації законним чином наразі просто неможлива, оскільки існує заборона на приватизацію підприємств стратегічного призначення, передбачена Указом Президента   200.

Нині Одеський припортовий завод приносить щомісяця мільйонні суми доходів до бюджету. Це свідчить про те, що держава є ефективним власником і необхідності у продажу ОПЗ немає. Але в гонитві за грошима в Кабміні вирішили продати прибуткове стратегічне підприємство в умовах економічної кризи, до того ж в обхід закону. Варто зауважити, що на працівників Фонду державного майна України, що займаються питаннями приватизації таких підприємств, останнім часом здійснюється тиск. Про це розповіла Валентина Семенюк-Самсоненко на прес-конференції, що відбулася в понеділок, 27 липня, в столиці.

- Сьогодні моя громадянська позиція базується на тому, щоб попередити інвесторів про можливі наслідки приватизації ОПЗ. До того ж, хочу сказати, що мені шкода працівників Фонду державного майна України, тому що вони фактично є заручниками ситуації і підпадають під кримінальну відповідальність за порушення законодавства стосовно незаконного порушення конкурсу щодо приватизації Одеського припортового. Вже є приклади, коли працівники ФДМ, займаючи принципову позицію, втрачали роботу. Сьогодні з продажем ОПЗ колектив Фонду роблять заручниками, - зауважила Валентина Петрівна.

За словами Валентини Семенюк-Самсоненко, практика свідчить, що користі з приватизації таких підприємств, як припортовий завод для держави не буде. Виручені з продажу гроші найчастіше йдуть на погашення дефіциту бюджету, а зовсім не на розвиток необхідних соціальних програм. Проте соціальний захист населення не є першочерговим завданням Юлії Тимошенко та її соратників, оскільки нині перед Прем'єром стоять зовсім інші задачі - за будь-яку ціну знайти кошти на передвиборну кампанію.

- ОПЗ - не просто підприємство, це гігант. У держави забирають найбільш прибутковий об'єкт. Існує Указ Президента від 6 вересня 2008 року  200, який грунтується на рішенні Ради національної безпеки і оборони від 15 лютого того ж року. Ним установлено: "не допускати до затвердження державної програми приватизації підприємства, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави". ОПЗ саме і є таким підприємством-монополістом, підприємством стратегічного призначення. Сьогодні немає програми приватизації, немає змін законодавства щодо приватизації, не прийнята галузева програма, так, як це передбачено Указом Президента  200, тобто йде порушення процесу підготовки до приватизації, - сказала голова ЦКК СПУ Валентина Семенюк-Самсоненко.

Також соціалістка зазначила, що нині, відповідно до діючої програми приватизації обов'язково має бути проведена процедура вивчення попиту протягом 30 днів. На Одеському припортовому заводі її проведено не було. З такими ж порушеннями свого часу намагалися провести приватизацію "Криворіжсталі", нагадала Валентина Петрівна.

- Пункт про невивчення попиту став причиною мого судового позову для повернення "Криворіжсталі". І суд я виграла. Сьогодні таким саме пунктом порушується процедура приватизації ОПЗ. Виходячи із цього, я звертаюся до тих, хто збирається готуватися до приватизації, щоб вони врахували, що дана норма вже стала причиною повернення підприємства державі.

Нині за оголошеним конкурсом ціна Одеського припортового заводу в еквіваленті вартості за курсом валют становить 519 мільйонів доларів, тоді як у 2008 році його вартість становила 594 мільйони. Напрошується висновок, що уряд на чолі з Юлією Тимошенко, ініціюючи приватизацію, намагається продати завод не з вигодою для держави, а догоджаючи олігархам, які "поклали око" на підприємство у найбільш невигідний момент для продажу, коли його вартість упала майже на 80 мільйонів.

Лише за минулий рік ОПЗ перерахував до бюджету 280 мільйонів гривень. Навіть в період кризи, незважаючи на підвищення вартості газу, підприємство є прибутковим. В разі, якщо підприємство буде продане, такі шалені суми отримуватиме не держбюджет, а власники-олігархи.

- Той, хто оголосив конкурс на проведення приватизації, буде мати фінансову підтримку на президентських виборах, - вважає Валентина Семенюк-Самсоненко.

Крім того, залишається невизначеною система контролю інвестиційних зобов'язань в разі приватизації заводу. В багатьох випадках приватизації майно заводів переписується на дочірні підприємства, і стежити за виконанням інвестором умов стає просто неможливо.

Для того, щоб уникнути шалених втрат для держбюджету, наразі необхідно не допустити приватизацію одного зі стратегічних підприємств. Продаж ОПЗ може стати фатальною помилкою, яка призведе до погіршення економічної ситуації в державі, а також негативно вплине на зовнішню політику держави. Хоча, виходячи із того, що саме уряд виступає ініціатором конкурсу, доля економіки цікавить Юлію Тимошенко значно менше, ніж першість у перегонах за президентське крісло.

Варто зазначити, що й сам Президент суперечить власним указам і переконанням. Попри заборону приватизації стратегічних підприємств, яку ініціював сам Ющенко, СП вже заявив про те, що Президент погодився на оголошення конкурсу по ОПЗ. Віктор Андрійович виправдовує цей факт проблемами з наповненням державного бюджету. Але тут простежується ще одна нелогічність у словах гаранта. В разі, якщо ОПЗ продадуть, бюджет щорічно втрачатиме майже 300 мільйонів гривень.

Маргарита МСТИСЛАВСЬКА