Перша полоса

До свого зникнення Георгій Гонгадзе був досить відомим журналістом, особливо в колі парламентських кореспондентів. Випускник Львівського державного університету імені Івана Франка (філологічний факультет), колишній активіст Народного руху України, послідовно виступав проти політики президента Кучми. Гонгадзе вів свою програму на радіо "Континент", пізніше заснував інтернет-газету "Українська правда".
 
Зник Георгій Гонгадзе 16 вересня 2000 року. Через півтора місяця, 3 листопада, в Таращанському лісі, за 120 кілометрів від столиці, було знайдено обезголовлене тіло, облите кислотою. На тілі виявили браслет і перстень, які бачили на руці Георгія перед його зникненням.
 
А 28 листопада розірвалася інформаційна бомба. Нею стали диктофонні плівки із записом розмов у кабінеті президента. Плівки оприлюднив лідер Соцпартії України Олександр Мороз. Записи робив співробітник охорони президента майор Микола Мельниченко - як він стверджує, цілком за власною ініціативою. З них випливає, що Кучма "за порадою Володі" запропонував міністру внутрішніх справ Юрію Кравченку "викинути на х..." і "віддати чеченам" "цього грузина". Легко було зробити логічний висновок: команду проти журналіста дав Кучма, а міністр внутрішніх справ Кравченко "узяв під козирок".
 
Ця інформація сколихнула Україну.

Рейтинг Кучми почав стрімко падати не тільки в країні, але й за кордоном. "Справа Гонгадзе" стала прапором опозиції, а небажання Генпрокуратури, очолюваної на той момент М. Потебеньком, шукати вбивць - підставою для критики режиму. І хоча аргументів було достатньо, прокуратура "пропонувала" явно неправдоподібні версії зникнення журналіста. Одна з версій: Гонгадзе вбитий двома наркоманами, що підвозили його, яких згодом знищили невідомі. Друга версія повідомляла, що журналіст був убитий київськими бандитами за борги. Прибічники влади запевняли, що Гонгадзе живий, його навіть "бачили" через кілька місяців після вбивства у Львові.

Відносно "таращанського тіла" було проведено шість експертиз. Але тільки в 2002 році визнано, що вбитий - дійсно Гонгадзе. Проте, тіло так і залишається непохованим. Мати журналіста - Леся Гонгадзе - вимагає, щоб була знайдена голова її сина. (Не приведи Господи, щоб кому-небудь і коли-небудь довелося висувати такі вимоги).

Новий слід у справі з'явився 2003 року, коли у в'язниці помер колишній міліціонер Ігор Гончаров. Він проходив підслідним як організатор банди, що складалася з 12 осіб, яка з 1997 до 2002 року займалася викраденнями і вбивствами комерсантів. З в'язниці на волю Гончаров умудрився передати кілька листів. В них він стверджує, що Гонгадзе був убитий бандою міліціонерів, до якої він входив. Викрадення нібито було замовлене керівництвом Управління по боротьбі з організованою злочинністю, під чиїм "дахом" діяли гончаровці. Тоді ж було порушено кримінальну справу проти керівника одного з департаментів МВС, генерала Пукача. Його звинувачували у знищенні якихось документів, які свідчать про те, що за Гонгадзе перед зникненням стежила міліція. Невдовзі справу, втім, припинили. Її відновили тільки в січні 2003 року.

Після вбивства опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе, яке сталося 16 вересня 2000 року, Україна занурилася в глибоку політичну кризу. За ініціативою Соціалістичної партії на чолі з О. Морозом почалася всеукраїнська масова акція "Україна без Кучми", яку підтримало безліч партій і громадських організацій. В основі акції "Повстань, Україно!" також були аргументи, пов'язані з вбивством журналіста Гонгадзе та іншими злочинами влади. Правильно вважається, що ціною свого життя Георгій Гонгадзе розбудив Україну, почав рух за свободу, що вилився в 2004 році в Майдан.

Основною обіцянкою кандидата в президенти Віктора Ющенка на Майдані було розкриття вбивства журналіста Гонгадзе. Причому, йшлося не тільки про виконавців злочину, але й про викриття його замовників і організаторів. Проте спроби тодішнього Генерального прокурора Святослава Піскуна пролити світло на події 16 вересня 2000 року були припинені. Хоча Піскун, ведучи розслідування, зробив низку сенсаційних заяв щодо перебігу слідства (наприклад, говорив про те, що в одній із заток Дніпра знайдено голову загиблого журналіста, оскільки, як відомо, тіло знайшли обезголовленим). Відставці Генпрокурора Піскуна сприяло його розпорядження про арешт генерала Пукача - важливого фігуранта у справі Гонгадзе. Але... Заарештованого випустили під підписку, після чого він миттєво зник, а Генпрокурора замінили. Це, до слова, про "непричетність" режиму Л. Кучми до справи Гонгадзе.

Ставши президентом, Віктор Ющенко імітував бурхливу зацікавленість у розкритті справи Гонгадзе. Через кілька місяців після інавгурації він заявив, що справу Гонгадзе практично розкрито... Проте весь президентський запал врешті-решт вилився в протокольні заходи: Ющенко посмертно нагородив Георгія Гонгадзе зіркою Героя України. На честь журналіста також було названо одну з київських вулиць. Проте тіло, яке за даними різних експертиз на 99% належить Георгію, все ще не віддано землі. І ховати його ніхто не поспішає. Як і розслідувати вбивство. Виходить, що потреба в української влади у правді як була відсутня дев'ять років тому, так її немає і сьогодні. І в такому разі всі заяви Ющенка і його прихильників про демократичний вибір України залишаються лише порожніми деклараціями. Це стало однією з причин розриву СПУ з "новим помаранчевим режимом".

СПУ всі дев'ять років послідовно заявляла про те, що Георгія Гонгадзе знищив колишній владний режим, а нинішнє керівництво України, перебуваючи у змові з колишнім президентом країни, не поспішає розкрити таємницю вбивства Гонгадзе і сказати суспільству правду про мотиви цього злочину і його замовників. Навіть тиск європейської громадськості та міждержавних європейських інститутів, що вимагають розслідувати справу Гонгадзе, не змусив нинішнього Президента Ющенка "зрадити" взятий курс і відмовитися від гарантій, які, мабуть, були дані ним Л. Кучмі. Висновки з цього приводу неодноразово робила Рада Європи, її Парламентська асамблея, що здійснює моніторинг за рівнем розвитку демократії в Україні.

Багато разів поверталася до справи Гонгадзе і спеціальна Слідча комісія парламенту, надаючи незаперечні докази причетності до справи Гонгадзе високопоставлених українських чиновників, включаючи екс-президента Л. Кучму і нинішнього спікера ВР Володимира Литвина. Але кожного разу слідство "не брало до уваги" висновки парламентської комісії на чолі з Григорієм Омельченком. Необхідно зазначити, що робота комісії здійснювалася за наполяганням фракції СПУ. І організоване в 2007 році "вигнання" соціалістів з парламенту призвело до запланованого владою результату: ганебна для держави історія - "Справа Гонгадзе" - сьогодні не непокоїть Верховну Раду. Не дивно, що й вищі посадовці - з тих, кого в різний час звинувачували в причетності до гучного злочину - не притягнуті до відповідальності. До їхнього числа належить екс-президент Леонід Кучма, спікер парламенту Володимир Литвин, екс-глава СБУ Леонід Деркач. Винятком є лише один з головних фігурантів цієї справи, екс-глава міністерства внутрішніх справ Юрій Кравченко, який 4 березня 2005 року, за кілька годин до початку допиту в Генпрокуратурі, за офіційною інформацією, наклав на себе руки. Тоді в прокуратурі й поготів заявили, що після смерті Кравченка справу буде "розслідувати важче".

На лаву підсудних сіли тільки виконавці злочину: в 2006 році були засуджені та заарештовані міліціонери Валерій Костенко, Микола Протасов і Олександр Попович. Їм пред'явлено звинувачення в здійсненні восени 2000 року вбивства Георгія Гонгадзе. Колишні співробітники МВС вказали на генерала Пукача, як виконавця вбивства. Однак, слідство і суд обійшли увагою, чому злочинці розчленували тіло вбитого, відділивши голову, і чому тіло журналіста Гонгадзе за кілька днів після вчиненого злочину було перевезено у Таращу - виборчий округ О. Мороза. Очевидно, що це була спроба дискредитувати лідера опозиційної Соцпартії, яка послідовно добивалася спочатку зміни режиму Кучми, а потім - об'єктивного розслідування справи Гонгадзе, притягнення до відповідальності замовників цього злочину.

16 вересня 2009 року виповнюється дев'ять років з дня зникнення Георгія Гонгадзе, а найрезонанснішу українську справу досі не розслідувано, винуватці не постали перед судом. Сьогодні важливим епізодом у "справі Гонгадзе" стає нещодавній арешт генерала Олексія Пукача, якого п'ять років "шукали" правоохоронці, і який, як бачимо з матеріалів проваджуваного слідства, не дуже-то ховався від влади, спокійно мешкаючи в Житомирській області.

"Справа Гонгадзе" стала тестом на демократію в Україні.

Ні колишній президент Л. Кучма, ні нинішній глава держави В. Ющенко це випробування - правдою і демократією - не витримали.

 
ЛЕОНІД КУЧМА.

З 1994 до 1999-го президент України.
 
З 1999 до 2004-го - президент України.

Взимку 2000-го президент Л. Кучма був звинувачений в усуненні неугодного владі журналіста - Георгія Гонгадзе. Лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз оприлюднив аудіозапис, на якому були записані розмови президента, глави Адміністрації президента Володимира Литвина і міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченка, які стосуються зникнення Гонгадзе. Це послугувало початком акції "Україна без Кучми", організованої опозицією, під керівництвом СПУ. Акція являла собою велелюдні вуличні демонстрації і наметові містечка в центрі Києва.

У 2001-му Верховна Рада кілька разів намагалася розпочати щодо Леоніда Кучми процедуру імпічменту. Його звинувачували в організації усунення опозиційного журналіста Г. Гонгадзе, в незаконному продажу зброї, в організації побиття депутата Олександра Єльяшкевича. Леонід Кучма втратив популярність в Україні. Його рейтинг недовіри становив понад 60 %. У відповідь на звинувачення опозиції Л. Кучма надав поспіхом створену міліцією версію, яка не витримує критики, про те, що журналіста було вбито київськими бандитами за борги. Одночасно Кучма заявляв про політичний характер вбивства Гонгадзе. Ці розбіжності дали підстави тимчасовій Слідчій комісії ВР зажадати порушення кримінальної справи проти президента України. Так, крім справи про вбивство Гонгадзе, порушеної Генпрокуратурою, існувала й кримінальна справа проти Леоніда Кучми, в якій президент обвинувачувався в тому числі в організації викрадення і вбивства журналіста. Постанову про запровадження цієї кримінальної справи було винесено суддею Юрієм Василенком через сім місяців після зникнення журналіста. Проте в грудні 2002 року з численними порушеннями закону цю постанову було скасовано Верховним Судом України. Тим не менше у 2003 році, що настав, на "гаранта" з товаришами чекав неприємний сюрприз. Другого січня народний депутат Григорій Омельченко звернувся до судді Апеляційного суду міста Києва Юрія Василенка з проханням порушити кримінальну справу проти президента Леоніда Кучми, спікера Володимира Литвина, голови ДПАУ Юрія Кравченка і народного депутата Леоніда Деркача "за ознаками злочину" - "викрадення Георгія Гонгадзе, вчиненого організованою групою осіб в результаті попередньої змови, що стало причиною тяжких наслідків".

У своєму зверненні голова тимчасової Слідчої комісії Верховної Ради Григорій Омельченко нагадав, що 23 вересня 2002 року в комісію і до Генерального прокурора Святослава Піскуна звернулася Мирослава Гонгадзе із заявою про злочин, вчинений Кучмою, Литвином, Кравченком і Деркачем проти Георгія Гонгадзе.

Дружина загиблого журналіста вимагала від Піскуна порушити проти зазначених осіб кримінальну справу і притягти їх до кримінальної відповідальності.

27 вересня із заявою про злочин проти Гонгадзе, здійснений Кучмою, Литвином, Кравченком і Деркачем, в комісію і Генпрокуратуру звернувся колишній майор держохорони Микола Мельниченко, який також вимагав порушити кримінальну справу проти зазначених осіб. До заяви було додано транскрипти розмов у кабінеті президента України, записані Мельниченком.

Експерти американської компанії Bek Tek визнали автентичність записів, зроблених колишнім співробітником Державної служби охорони України Миколою Мельниченком у кабінеті президента Леоніда Кучми. Вони дійшли висновку, що пан Кучма дійсно обговорював з підлеглими долю журналіста Георгія Гонгадзе до того, як того було вбито.

Висновок експертів з Bek Tek звучить так: "Представлені зразки... є цільними записами, в яких немає ніяких ознак зміни або редагування звукової інформації... Потік мови свідчить, що ніякі уривки фраз або речень не зістиковувалися разом за допомогою окремих звуків, слів або коротких фраз. Одна з них : "Подонок, бля. Грузин, грузин..." стала сакральною у справі Гонгадзе.

На експертизу у Bek Tek було передано в числі інших й наступний фрагмент розмови Леоніда Кучми з керівником своєї Адміністрації Володимиром Литвином (в перекладі на російську):

Кучма: - Добрый день.

Литвин: Добрый день.

Кучма: Ты мне давай, это самое, по "Украинской правде" ("Українська правда" - інтернет-проект, яким керував покійний Георгій Гонгадзе).

И будем решать, что с ним делать. Он просто оборзел уже...

Литвин: Мне дело необходимо.

Кучма: Что?

Литвин: Дело затребовать?

Кучма: Хорошо.

Литвин: Дело... Делаем в копии.

Кучма: Нет, мне дело не нужно. "Украинская правда", ну это просто уже оборзели, бля. Подонок, бля. Грузин, грузин... Депортировать, его, бля, в Грузию, выкинуть его там на х...

Невідомий, присутній в кабінеті Кучми: Отвезти его в Грузию и кинуть там...

Кучма: Чеченцев надо, чтобы украли его и выкинули...

Екс-президента України також вважають причетним до "зникнення" спочатку з СІЗО, а потім з країни, головного підозрюваного у вбивстві Гонгадзе - генерала МВС Олексія Пукача. У 2003 році, після затримання керівника "наружки", відчувши, що розслідування зайшло надто далеко, Л. Кучма замінив Генпрокурора (ним став Г. Васильєв, який почав слідство з "чистого аркуша") і розпорядився випустити потенційного вбивцю Гонгадзе з-під варти. На пошуки Пукача знадобилося понад п'ять років.

А в 2005 році екс-глава МВС Юрій Кравченко, який нібито наклав на себе руки, в передсмертній записці фактично назвав Л. Кучму злочинцем. Проте, вже нова влада, незважаючи на надані Раді Європи обіцянки протягом року розкрити справу Гонгадзе", спустило справу на гальмах. Європейська преса (британська "Тайм", зокрема) писала тоді, що причиною такого кроку були домовленості між колишнім і нинішнім (В. Ющенком) Президентом України. У 2004 році, в обмін на обіцянки мирної передачі влади Кучма "намагався отримати запевнення, що його не будуть переслідувати в кримінальному порядку в зв'язку з корупцією протягом 10-річного терміну перебування на посаді президента і з жахливим вбивством Георгія Гонгадзе". Це не дивно, враховуючи, що в 2001 році Л. Кучма публічно в ЗМІ доводив непричетність В. Ющенка (на той час - прем'єр-міністр України) до справи про вбивство журналіста і організації опозиційних акцій.

ВОЛОДИМИР ЛИТВИН.
 
Спікер ВР IV і VI скликань, безпосередній учасник подій, пов'язаних із справою Гонгадзе.

З серпня 1994 року Володимир Литвин - помічник президента Леоніда Кучми, з листопада 1995 року - заступник глави президентської Адміністрації, з вересня 1996 року - перший помічник президента України, а з листопада 1999 року до квітня 2002 року - глава його Адміністрації. Аналіз матеріалів Слідчої комісії ВР (голова ТСК- депутат Григорій Омельченко) показав, що підбурювачем, який підштовхнув Кучму до незаконних дій відносно Георгія Гонгадзе, був його глава Адміністрації, нинішній голова парламенту України Володимир Литвин. "Кучма почав радитися, що робити з Гонгадзе, і говорив абсолютно нормальні, законні речі: в суд на нього подати за ці публікації. А Литвин говорить: "Ні, треба дати вказівки Кравченку, щоб він розібрався з ним своїми способами і методами", - заявив Омельченко з трибуни парламенту.

Судячи із записів майора Мельниченка, саме Литвин, на той час глава Адміністрації президента України, порадив Кучмі "вплинути" на Гонгадзе за допомогою міністра МВС Кравченка.

Незважаючи на заяви про об'єктивність розслідування, спікер В. Литвин жодного разу не з'явився до Генеральної прокуратури, щоб відповісти на запитання слідства у справі Гонгадзе, а також відмовився надати європейським експертам зразок свого голосу для порівняння його з голосом, записаним у кабінеті екс-президента Леоніда Кучми, які М. Мельниченко передав експертам в рамках розслідування кримінальної справи про вбивство журналіста Гонгадзе. Але якщо автентичність плівок підтвердиться, а Генпрокуратура і СБУ виявлять більшу наполегливість і принциповість, ніж було до сього дня, фігурантом у справі про вбивство журналіста може стати спікер українського парламенту Володимир Литвин - один з кандидатів у президенти-2010.

ЮРІЙ КРАВЧЕНКО.
 
З 1995 до 2001 року - глава МВС України.

За офіційною версією - наклав на себе руки 4 березня 2005 року - за дві години до надання в прокуратурі відомостей у справі Гонгадзе". У кінці 2000 року Юрій Кравченко став одним з учасників "касетного скандалу", коли було оприлюднено аудіозаписи, на яких нібито глава МВС Кравченко, президент України Леонід Кучма і глава його Адміністрації Володимир Литвин обговорювали можливість усунення опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе.

Через акцію опозиції "Україна без Кучми", що розпочалася за ініціативою соціалістів і лідера СПУ О. Мороза, Кравченка було звільнено з посади глави МВС в березні 2001 року.

Під час розслідування вбивства журналіста, а також на засіданнях спеціальної Слідчої комісії ВР Ю. Кравченко заявляв, що знайдений в Таращі труп жодного відношення до Гонгадзе не має. Проте, "майже щодня Кравченко доповідав, що робиться проти Георгія Гонгадзе, опозиційних журналістів, опозиційних видань. Якби десятки разів ви прослуховували розмови Кравченка і Кучми, ви б побачили, що він спочатку не хотів йти на насильницькі дії проти Гонгадзе. Він весь час відстрочував цей момент, доповідав, що прокололася "наружка", там десь ще потрібно допрацювати. Але Кучма наполегливо вимагав вжиття відповідних заходів проти Гонгадзе. Відомо, що 16 вересня Георгій Гонгадзе зник...", - заявив голова Слідчої комісії парламенту Григорій Омельченко.

На думку експертів, саме Ю. Кравченко був ключовою постаттю у виході на вищий ешелон влади, в якому були можливі замовники та ініціатори вбивства опозиційного журналіста. Юрій Кравченко міг знати справжніх замовників вбивства Гонгадзе, тому його "самогубство" не можна вважати випадковістю. Розслідування обставин загадкового самогубства одного з головних фігурантів справи Гонгадзе Президент Ющенко доручив узяти під особливий контроль міністрові внутрішніх справ Юрію Луценку, проте справу було "спущено на гальмах".


ГЕНЕРАЛ ОЛЕКСІЙ ПУКАЧ.
 
Начальник Департаменту зовнішнього спостереження МВС при міністрі внутрішніх справ Кравченку

Це людина, яка є ключем до розкриття справи Георгія Гонгадзе. За вказівкою Пукача велося стеження за журналістом, відразу після його вбивства зовнішнє спостереження було припинено.

Экс-генпрокурор Піскун вважає, що екс-шеф "наружки" МВС брав безпосередню (!) участь у вбивстві Гії. Існує версія, що він діяв за вказівкою нині покійного екс-міністра МВС Кравченка, який у свою чергу виконував завдання Кучми. А Президент Віктор Ющенко не раз заявляв, що "лише генерал Пукач знає, де знаходиться голова Гонгадзе".

Коли увечері 16 вересня Георгія Гонгадзе викрали, в управління МВС приїхав сам генерал Олексій Пукач і дав вказівку на знищення документації, яка фіксувала стеження за Георгієм Гонгадзе. Фактично через знищення цих документів генералу пред'явили перше звинувачення в перевищенні службових повноважень. Один із співробітників агентури Сергієнко розповів у приватній бесіді, що в день зникнення Гонгадзе генерал Пукач сказав йому забути, що стосовно Гонгадзе проводилася якась операція стеження, а також забути, що він коли-небудь взагалі чув про цього журналіста.

Пукача було затримано Генпрокуратурою у справі Гонгадзе ще в 2003 році. Але генерал пробув у слідчому ізоляторі лише два тижні й був відпущений на свободу за рішенням суду. Експерти упевнені - до акції із зникненням головного підозрюваного "доклав руку" Л. Кучма, переляканий темпами просування розслідування. Було негайно зміщено Генпрокурора Піскуна, а генерал Пукач таємничо зник - після рішення суду, який відпустив керівника Департаменту кримінальної розвідки з-під варти.

А в квітні 2005 року в одній з прибалтійських газет з'явилися "листи Пукача": "Я попереджаю цих політиків, що у мене є достатньо документів, які проливають світло на багато подій, не тільки пов'язаних із справою Гонгадзе, але й з їхніми іншими злочинними діяннями. Багато документів мені передали після смерті Юрія Кравченка. Якщо мене залишать у спокої, я ніколи не повернуся до України і не буду оприлюднювати ці матеріали. У разі моєї загибелі з будь-якої, на вигляд природної причини, або у разі інсценування самогубства, прошу звинувачувати в моїй смерті Тимошенко". Згодом адвокат Пукача неодноразово заявляв у пресі, що припускає: генерала Пукача немає в живих. Дійсно, в тому, щоб заховати кінці у воду, вже були зацікавлені як представники режиму Кучми, так і нові керівники України. В липні 2009-го, на піку економічної кризи, що збіглася зі стартом президентської кампанії в Україні, колишній начальник кримінальної розвідки міністерства внутрішніх справ Олексій Пукач був затриманий в Житомирській області. Після арешту він негайно почав свідчити: вже через кілька днів після затримання Пукач показав, де знаходиться череп вбитого журналіста. А ГПУ заявила, що розслідування справи Гонгадзе можна вважати практично розкритим. "Звичайно, затримання і арешт генерала Пукача - це принципово важливий крок у цьому розслідуванні. Він, судячи з доказів, матеріалів справи і свідчень міліціонерів, які вже зараз відбувають покарання, безпосередньо брав участь у вбивстві й безпосередньо душив Георгія за допомогою цих міліціонерів. Тобто він безпосередній вбивця", - зазначила дружина журналіста Мирослава Гонгадзе. У свою чергу майор Мельниченко вважає, що затримання колишнього начальника кримінальної розвідки МВС України Олексія Пукача, звинуваченого у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе, може вплинути на притягнення до кримінальної відповідальності спікера парламенту Володимира Литвина, який тоді був главою Адміністрації Леоніда Кучми. Мельниченко вимагає арешту екс-президента і нинішнього спікера парламенту.

*За матеріалами газетних публікацій