Четверта полоса

Наприкінці зими поточного року ми вже зверталися до секретаря Політради СПУ Михайла Мельничука, аграрія із 40-річним стажем, із проханням проаналізувати ситуацію в АПК та перспективи галузі у світлі Бюджету-2009 (читайте  19 "Товариша" від 20-23 лютого 2009 року). Як бачимо нині, на жаль, більшість із невтішних прогнозів справдилися. Тому знову запитуємо у фахівця, що наразі відбувається із сільським господарством і чого ж українським селянам чекати від запропонованого Юлією Тимошенко Бюджету на 2010 рік.

- Михайле Васильовичу, згадуючи нашу минулу розмову про можливі наслідки згубного для села Бюджету 2009 року, як Ви можете охарактеризувати роботу уряду Тимошенко в сфері АПК?

- На мій погляд, уряд і нинішня влада взагалі не зробили висновків з Держбюджету, ухваленого на 2009-й, який зупинив фінансування за сімома програмами. Фактично, ми не можемо скласти повне уявлення про ситуацію на селі. Тобто є статистичні дані, але вони настільки керовані, що не мають нічого спільного з реаліями життя селян. Насправді, зараз ситуація набагато гірша, ніж 2007 чи 2008 року. І можна впевнено сказати, що є загроза продовольчій безпеці України. Різке скорочення валового виробництва зерна, взагалі рослинницької продукції, різке скорочення виробництва м'яса. Нашу державу, яка була, скажімо, ще кілька років тому потужним експортером сільськогосподарської продукції, перетворює на імпортера. Тобто нині ми імпортуємо те, що можна спокійно виробляти на території країни.

- Чи запропонований БЮТом Бюджет-2010 передбачає закриття ще якихось бюджетних програм? Якщо так, то які наслідки це може мати?

- Бюджет 2010 року свідчить про те, що уряд Тимошенко системно скорочує видатки на сільське господарство. Якщо 2009 року врізали фінансування за сімома програмами, то наступний бюджет зупинить дію 13-ти - а це майже 7,7 млрд грн. Здебільшого це фінансова підтримка фермерських господарств. Про загальну статистику говорити важко. Але в тих регіонах, де я побував (скажімо, на Вінниччині, Буковині, Тернопільщині, в Івано-Франківській, Дніпропетровській областях), майже половина фермерів, які ще у 2007-2008 роках більш-менш ефективно працювали, бо отримували державну підтримку, вже 2009 року не змогли ні посіяти, ні розрахуватися за кредитами. Та й фінансова криза так сильно вдарила по фермерству, що тепер це явище стало вкрай рідкісним. Можна сказати, що своїми діями уряд Тимошенко практично знищив фермерський рух. Приміром, 5-6 років тому в нас було понад 40 тис. фермерів. Зараз, може, й набереться кілька сотень тих, що ще ефективно працюють, у кого потужний економічний фундамент і що здатні витримувати кризу - всі інші повністю збанкрутували.

- Окрім допомоги фермерам, які ще напрями державного фінансування урізали?

- Підтримка агропромислових підприємств, що перебувають в особливо складних кліматичних умовах, була вагомо зменшена торік, і 2010 року також уріжуть 35 млн. На 150 млн скоротили фінансування програми компенсації вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва. І це при тому, що з одного боку уряд проголосив, що треба підтримати вітчизняного виробника, а з другого - не надав підтримки господарствам на придбання вітчизняної техніки. Таким чином удар завдається і по господарям, які обробляють землю, і по робітникам, що виготовляють сільгоспмашини. На страхування сільгоспугідь не заплановано жодної копійки. Урізано 3,5 млрд прямої бюджетної дотації на тваринництво та державної підтримки виробництва продукції рослинництва, 1,7 млрд з механізму здешевлення кредитів тощо. Для того, аби свої дії якимось чином мотивувати, уряд значну частку прямих витрат на сільгоспвиробництво заклав у стабілізаційному фонді. А що таке стабілізаційний фонд? Якщо надходження є, то фонд може надавати фінансування. Якщо ж їх немає, беручи до уваги нинішню складну ситуацію, необхідних приблизно 10 млрд грн у стабілізаційному фонді очікувати не варто.

- Так усе ж таки, чи можуть селяни розраховувати хоч на якусь допомогу зі стабілізаційного фонду?

- Розраховувати на фінансування зі стабілізаційного фонду аграріям не варто, адже все залежить від наповнення фонду. А статися це може, скажімо, наприкінці року, коли гроші для сільгоспвиробника будуть уже не такі важливі, як, приміром, навесні чи восени. Якщо б уряд вказав помісячно на 2010 рік, які плануються надходження до стабілізаційного фонду й на що їх витрачатимуть, то ми могли б проаналізувати й підрахувати, скільки бюджетних коштів дійде до села, яку допомогу отримають селяни тоді, коли вона їм найбільш потрібна. Зараз ми спостерігаємо, що в багатьох потужних аграрних регіонах за останні три місяці випала мізерна кількість опадів. Посів озимини практично зупинено. А коли рік закінчується з незібраним врожаєм, незасіяними полями, то в допомозі вже немає сенсу. Це так, якби людина померла, а лікар хоче їй ще одну ін'єкцію зробити. Отак уряд і планує свою допомогу через стабілізаційний фонд. Відсотки можна назвати будь-які, мовляв, збільшили фінансування на стільки-то, але де-факто на селі цього немає. Навіть той мізер, що планувався на 2009 рік, селяни не отримали: компенсацій за посіви озимих немає, за посіви ярих - немає, дотацій за тваринницьку продукцію теж немає. Уявіть собі, що лише в січні-лютому цього року розрахувалися з аграріями за дотаціями на реалізацію тваринницької продукції у 2008 році, та й то лише на 30-40%. Я вже не кажу, що може бути із 2009-м. Крім того, я не відкидаю й такий варіант, що нам у 2010 році доведеться закуповувати зерно за кордоном, аби забезпечити наші зернопереробні підприємства сировиною для виготовлення хлібобулочних виробів.

- Михайле Васильовичу, Ви є головою секретаріату Всеукраїнської спілки власників земельних та майнових паїв, спілкуєтеся з досвідченими керівниками-аграріями з усіх куточків України. Скажіть, будь ласка, з якими проблемами люди звертаються до Спілки.

- Звернення селян до голів обласних відділень Всеукраїнської спілки власників земельних і майнових паїв мають регіональний характер. Безумовно, на сході України головна проблема полягає в тому, що 80% зрошувальних систем вийшли з ладу. Центр, де і тваринництво, і рослинництво працюють найефективніше, скаржиться на відсутність підтримки держави й на те, що немає можливості реалізувати свою продукцію. На заході, де надзвичайно складні умови для ведення господарства, селяни нарікають, що вони практично зрівняні за обсягами дотацій з іншими регіонами, де умови набагато кращі. Тому тут багато звернень від людей, які просто хочуть відмовитися від обробітку землі і продати свої наділи. Крім того, безумовно, дуже актуальною є тема рейдерства. Ми маємо чимало звернень з Київської, Дніпропетровської, Миколаївської та інших областей, від господарів, які ефективно працюють, обробляють землю, допомагаючи селу й забезпечуючи людей роботою. Але знаходяться чиновники, які починають їм заважати, переманюючи обіцянками пайовиків на свій бік. Потім, звісно, ці землі не обробляють, а утримують до того часу, коли набуде чинності закон про ринок землі - щоб за безцінь скупити паї у доведених до відчаю селян, а потім перепродати втридорога. Прикро, що в цих махінаціях іноді беруть участь правоохоронні органи. Є чимало прикладів, коли працівники прокуратури прикривають злочинні дії, пов'язані з землею. Яскраві приклади ми можемо бачити у Брусилівському районі Житомирщини, про які вже повідомляла газета "Товариш".

- Ви сказали, що майже 15 млн га родючої землі в Україні не обробляють. Можливо, це пов'язано із демографічною ситуацією на селі?

- Соціалісти завжди на цьому акцентували увагу, адже ситуація справді катастрофічна. Село вимирає. За рік з карти України зникають 200-300 населених пунктів. Старше покоління вимирає, а молодше їде шукати кращої долі до міста чи за кордон. Зараз як ніколи потрібно, щоб була школа в кожному селі, заклад охорони здоров'я, Будинок культури, але знову ж таки... Уряд не передбачив підтримки тим працівникам бюджетної сфери, що працюють на селі. Із програми "Забезпечення житлом працівників освіти, культури, охорони здоров'я та інших працівників бюджетної сфери, які постійно проживають і працюють на селі та уклали трудові контракти на 20 років" уряд зняв 1 млрд грн. Таким чином, навіть ті, хто рік чи два тому прийшли працювати в сільську місцевість, залишать свої місця. А це означає закриття шкіл, ФАПів - практично припинення життєдіяльності населеного пункту. Добре, що є ще випадки, коли в селі збереглося господарство, ведеться виробництво і керівники підприємств намагаються допомогти соціальній сфері. Але невдовзі ми такі випадки шукатимемо з лупою. Бо з тих господарів, хто взяв кредити на 2009 рік, практично ніхто не може їх повернути. Дешеву позику взяти вкрай важко, а про гарантування державної закупівлі зерна взагалі не йдеться. Попросту відбувається маніпуляція думкою селян про те, що все буде краще, а насправді запропонований урядом проект бюджету передбачає поступове знищення села, до того ж катастрофічними темпами.

- Що зараз мусить передусім зробити Кабмін? На які кроки піти, аби врятувати український АПК, якщо це ще можливо?

- Якщо говорити про те, на чому має зосередити увагу чинний уряд, то тут можна сказати чітко - піти у відставку. Все те, що робилося в минулі роки, що планується на наступний рік, свідчить про те, що в них навіть у планах немає підтримки селян. Першим, що має зробити наступний прем'єр-міністр, - це ухвалити урядову програму підтримки села. Якщо людині урізали 20-30 % зарплати, вона ще може жити, але якщо вона прийде до магазину з 10 грн в кишені й не зможе купити хліба й молока своїй дитині - от тоді це вже буде катастрофа. При владі не утримається ніхто. Усе, що зробив нинішній уряд, довело село до межі. Фермерський рух в Україні знищено на найближчі 10 років. Перше, з чим зіштовхнеться новий уряд, це те, чим прогодувати населення. Треба негайно переглянути Бюджет-2010 і внести необхідні поправки. Насамперед потрібно допомагати людям, які бажають працювати на землі, довіряти селянинові. А це - надання довгострокових кредитів під гарантію держави. По-друге, слід негайно зайнятися виробництвом власної сільськогосподарської техніки, яка б за собівартістю йшла до селянина. І третє - відроджувати села. Життя зароджується там, де є відповідні соціальні умови, де є школи, лікарні, заклади культури. Кроків є багато. Однак усе залежить від того, чи прийде на посаду прем'єра популіст, чи практична людина, яка знається на проблемах АПК, знає, що таке село, і вживатиме всіх заходів, аби його відродити.

Розмову вів Вадим КУЦ