Шоста полоса

Більше трьох років керченський соціаліст Гагік Зурабян оббивав пороги судів у пошуках справедливості, й нарешті Феміда оцінила його наполегливість. 25 червня 2009 р. Київським районним судом Сімферополя інформацію, публічно озвучену відносно нього главою МВС Юрієм Луценком і поширену в ЗМІ у березні 2006 року, визнано недостовірною. У зв'язку з цим Головне управління МВС України в АР Крим спростувало її на своєму офіційному сайті й вибачилося перед Гагіком Гарніковичем. Та виходячи з досвіду, можна упевнено сказати, що на Зурабяні список несправедливо оббреханих Луценком громадян не закінчиться.

"Справа честі"

Нагадаємо, що в березні 2006 року напередодні місцевих і парламентських виборів міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко назвав кандидатів у депутати до Верховної Ради Криму, які нібито мали у минулому або на той момент проблеми із законом. Інформація тоді розлетілася українськими ЗМІ, оскільки мала всі атрибути сенсаційності. І нікому навіть не могло спасти на думку, що не вся вона відповідає дійсності: адже ж оприлюднена самим міністром.

Серед понад сотень прізвищ потрапив до чорного списку Луценка і керченський соціаліст Гагік Зурабян, який балотувався у Верховну Раду АР Крим за списками Соціалістичної партії України. Іще тоді він твердо вирішив, що позиватиметься до суду і доможеться правди будь-що. Адже насправді Гагік Зурабян не проходив у жодній кримінальній справі й жодних перевірок міліція відносно нього не проводила, як це стверджував Луценко. Тоді багато кандидатів заявили, що головний міліціонер країни їх оббрехав і теж погрожували судовими розглядами. Але минули вибори і у більшості пропало бажання судитися з міністром. Лише Гагік Зурабян вирішив йти до кінця. "Я не з тих людей, хто може пробачити і забути таке, адже це справжнісінький формений наклеп на мою адресу. Це справа честі для мене, тому й звернувся до суду", - говорить Гагік Гарнікович.

З його розповіді, за ці роки відбулося більш як два десятки судових засідань: суд першої інстанції - апеляція - знову районний суд. І так кілька разів. Але правди Гагік Гарнікович усе ж добився: 25 червня Київський районний суд Сімферополя постановив, що інформацію, розміщену на відомчому сайті ГУ МВС України в Криму 03.03.2006 р. (відносно Зурабяна Г.Г. Керченським ГУ за статтею 84 ч. 2 КК України проводилася перевірка, за підсумками якої було винесено відказний матеріал   298 згідно зі ст. 6 ч. 4 КПК України, тобто унаслідок акту амністії. - Сайт ГУ МВС України в Криму) визнано недостовірною. Рішення суду вже набрало законної сили. У зв'язку з цим Головне управління МВС України в Криму лише через три роки, на початку вересня 2009-го, спростувало цю інформацію на своєму сайті й вибачилося перед Гагіком Зурабяном.

"Жовті" звинувачення

Одразу зазначимо, що за міністра Юрія Луценка, який нашкодив більше трьох років тому, віддуватися довелося його кримським підлеглим. Адже саме міністр першим озвучив цей, як пізніше з'ясувалося, наклеп. І вже потім він потрапив на офіційний сайт Кримського главку МВС.

Та з чого, власне, дивуватися? Луценко вже не вперше змушує відповідати за свою провину своїх підлеглих. За свою кар'єру міністра внутрішніх справ Луценкові вже не раз доводилося вибачатися за свої публічні звинувачення. У червні 2006 року суд постановив вибачитися перед нині покійним Євгеном Кушнарьовим, трохи раніше - перед Анатолієм і Тетяною Засухами, Борисом Колесниковим. Доводилося горе-міністру просити вибачення і у Нестора Шуфрича й носити йому цукерки, коли той лежав у лікарні після стусанів, отриманих від співробітників ужгородської міліції. В лютому 2005-го Луценко вибачався перед журналістами за псевдосенсацію з приводу депутатів, які нібито провезли на територію України отруту для Ющенка. А в 2008 році доводилося просити вибачення у кандидата в депутати Київради від партії "Совість України" Світлани Щербини, яку звинувачував у проституції. Цей список можна ще довго продовжувати.

Відомий "фахівець в юриспруденції" Юрій Луценко неодноразово дозволяв собі поширювати безпідставні звинувачення на адресу відомих політиків і пересічних громадян, а відповідальність за його "професійну обізнаність" змушене нести ціле Міністерство внутрішніх справ України, на яке суд покладає обов'язок спростовувати поширену власним шефом недостовірну інформацію. Отак і працює Юрій Віталійович, намагаючись набрати якомога більше балів в очах суспільства, а коли мова заходить про відповідальність за скоєне, він ховається за спини працівників міністерства. І нещодавній випадок з керченським соціалістом - ще одне тому підтвердження.

Сергій МЄШКОВОЙ
АР Крим