Четверта полоса

Днями Хмельницьку область відвідали реальні кандидати в президенти України, себто Ю.Тимошенко, В.Литвин, В.Янукович, О.Тягнибок. Візит кожного з претендентів готувався і проходив по різному, але всі відвідини транслювалися по місцевому телебаченню. Хоча до офіційного початку виборчої кампанії ще є час, однак фактично вона триває вже місяць.

В області якась Вона дає прочухана всім, а сама працює. У ЗМІ це викликає певні застереження, але ж чому всі закривають очі на порушення законів з боку інших претендентів. Пані Тимошенко вступила у конфлікт з міністром транспорту, який захотів попіаритись з приводу надання певних послуг. А сама постійно з білбордів і різних біл... агітує за себе, любу. І хоча знайшли якусь "козу" під прізвищем Вона, всім відомо, що це ніхто інший, як леді Ю. Вона - "коза" - збирає гроші для застави і їздить на "Мерседесі" на ферму, а леді вже давно зібрала і, напевно, дуже багато, що дозволяє їй наводнити Україну своїми агітками та агітаційними концертами, на яких слуги шоу-бізнесу, з-поміж них і наш землячок, відкрито агітують за "Ю Я" або за "Я Ю".

На одній з передач у С.Шустера Я.Табачник з цього приводу висловився приблизно так: "В Україні безкоштовно співають лише пташки".

Припустимо. А як же інші?

Це вже стало нормою у передвиборній кампанії гуртувати навколо кандидатів майстрів шоу-бізнесу. А шоу-бізнес він і є бізнес! Це зрозуміло майже всім, за винятком тих, хто дозволяє собі вішати на вуха локшину різних розмірів. Більше того - це не зрозуміло ЦВК, правоохоронним органам (недарма у Феміди очі зав'язані).

Важковаговики президентської кампанії вже "в роботі". А тому ЗМІ і телебачення "при справах". Все як завжди: "процес пішов" заздалегідь, і ніхто цього не може зупинити, бо Україна - держава, в якій поняття "закон" та "беззаконня" майже тотожні. Всі претенденти напевно сподіваються на те, що "переможців не судять". На жаль! Одна хизується з екрана телебачення з приводу того, що її ніхто з правоохоронних органів не чіпає, незважаючи на зловживання, які доводить опозиція, викликаючи тим самим у виборців ілюзію її непогрішності. Напевно, сподіваючись на коротку пам'ять виборців, яких вже неодноразово дурила (професійна армія, погашення боргів (а не "тисячі") Ощадбанку, і ще багато чого, завдяки чому її "політична сила" вповзла у Верховну Раду). На жаль, вони знов клюють на ту саму наживку. На минулих виборах її пророкував Нострадамус, сьогодні - Глоба.

Як бачимо, нічого не змінилось. Нічого не змінилось і у інших претендентів. В.Литвин, який "потрібен Україні", пропонує вже дату проведення чергових дострокових парламентських виборів. Інший претендент традиційно відвідує культові споруди, спілкується з підприємцями. І всі намагаються залучити до себе молодь, якої було більш ніж достатньо на Майдані Незалежності в День міста на зустрічі з ВОНОЮ. Значна кількість цієї "сили" була напідпитку. Але кого це цікавить, коли "пішов процес". Головне, щоб лідер оцінив організацію масовки своїми місцевими "діячами" і на власні очі побачив "підтримку".

Щоправда, дехто надуває щоки і хоче позбирати своїх прибічників, як це сталось з Тягнибоком, який пообіцяв в обласній раді створити вагому фракцію партії "Свобода" на теренах Хмельниччини. І це, напевно, можливо, бо чинна влада все робить для цього.

Ці "візити" наводять на певні думки з приводу проведення виборчої кампанії. Дехто її чекає з нетерпінням, щоб "зрубити" декілька сотень "зелених", або ще якихось. Нехтуючи при цьому всім, у тому числі й своїм майбутнім. Всі, хто йде на вибори - це представники ліберально-олігархічних кланів, що криються за лівими гаслами, які для них так і залишаться гаслами. Невже нам недостатньо досвіду з В.Ющенком, його 10-ма кроками до людей або програми біло-сердечної політичної сили? Обіцянки так і залишаться обіцянками. Однак вони зробили своє. Допомогли усістися у владні крісла. А потім хоч потоп? Нас вони навчили жити одним днем, про майбутнє вже не згадуємо. Хоча, коли "подачка" закінчується, починаємо скиглити: а що ж таке відбулось, чому нічого не змінилося? І починається пошук невинних і не причетних, бо так вже в країні заведено. А винуватці посідають владні крісла, і все починається спочатку. Народ змушують сподіватися на нові вибори, а насправді його грабунок триватиме й надалі.

Різнокольоровий люд, отримуючи на виборах від своїх улюбленців певні запозичення, деякий час займається тим, що порівнює, хто ж кому більше дає, а відтак починається певний броунівський рух. Дехто з претендентів навіть вже встановив віковий ценз своїх команд. Інші підбирають тих, хто хитається і "погано лежить". І ні до чого тут переконаність, головне - "зрубити бабла" і якнайбільше. Ось така проста ідеологія виборчої кампанії.

А тепер пригадаймо, коли це розпочалося. Пам'ятаєте: "Злодіям - тюрми", "Злодії повинні сидіти у тюрмах". Це було п'ять років тому. На словах було одне, а справи... самі бачите. В той час і почалось "фінансування" виборчої роботи. Роблю, як знаю, - ось він закон нинішньої влади. Суди "колядують" мільйони. Вона забороняє через ті ж суди критикувати уряд і його керівницю, одноосібно намагається вже зараз керувати державою. А головний керманич держави, використовуючи ЗМІ, дискутує з ВОНОЮ про стан речей в державі, жаліючись, що йому недостатньо повноважень надано Конституцією України. І все на тлі того, що вони разом здійснили переворот в державі в 2007 році й прийшли однією командою до влади. Сьогодні їм щось заважає, напевно, як поганому танцюристу. А "джерело влади" мовчки спостерігає. Колись І.Франко писав: "Чому у нас відступників так много, і чом для них відступництво не страшне?"

Відповідь проста: народ дозволяє це робити, бо завжди у відступників є чим від людей відкупитися. Пригадуєте? Сумнозвісна "тисяча". Нам і її вже достатньо. Хоча протягом двох років було обіцяно повернути всі вклади. І знов ВОНА каже, що шести мільйонам по тисячі видали і далі буде... Населення України забудькувате, поблажливе до своїх політиків і здається готове без кінця захоплюватись їхніми обіцянками, вибачати їм зраду та образи - за добре слово, ласкавий погляд, малу частину повернутих вкладів.

Колишній "чекіст" зробив з України суцільне кладовище. Краще б це була пасіка. Сподівається залишитися при посаді на другий термін. Це скільки потрібно меду, щоб приклеїтися до крісла? Може і його сподівання не безпідставні?

Вибори без вибору розпочато. Чим це дійство закінчиться? Може Глоба матиме рацію?

Геннадій САВОСІН
народний депутат України V скликання