Третя полоса

Народний депутат України ІІ, ІІІ, IV, V скликань Верховної Ради України Семенюк-Самсоненко Валентина Петрівна
 
2 жовтня 2009 року
 
Президентові України Ющенко В.А.
 
Прем'єр-міністру України Тимошенко Ю.В.
 
Голові Верховної Ради України Литвину В.М.
 
Керівникам фракцій політичних партій у Верховній Раді України


Останнім часом питання приватизації відкритого акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (далі - ВАТ ОПЗ) є одним з найважливіших інформаційних приводів як для українського суспільства, так і для світової спільноти. Майже кожен замислювався над питаннями, чи слід приватизовувати ВАТ ОПЗ, чи не слід; чи відбудеться конкурс з продажу заводу, чи ні...

Події ж навколо приватизації ВАТ ОПЗ, що відбулися 29 вересня 2009 року, взагалі спровокували вибух інформаційної активності, різноманіття думок, коментарів експертів.

Однак, на мою думку, події 29 вересня 2009 року навколо ВАТ ОПЗ примушують усіх нас, усю українську громаду, замислитися над дуже серйозними речами.

Нагадаю, 29 вересня 2009 року конкурсна комісія Фонду державного майна України не визнала ТОВ "Нортіма" переможцем конкурсу з продажу 99,567% акцій ВАТ "Одеський припортовий завод", яке запропонувало за пакет акцій заводу 5 млрд грн.

Здавалося б, нічого страшного не сталося, - завод, як повідомляється, залишився у державній власності, інтереси українського народу, держави, зокрема її економічна безпека, не порушені.

Однак чи є так насправді? Вважаю, що ні...

Аналіз подій, що передували конкурсу з продажу акцій заводу, перебіг самого конкурсу й, найголовніше, його наслідки, наштовхують, на жаль, на невтішні висновки: відбулося чергове шоу з дуже серйозними наслідками.

Отже, все по порядку...

Проведення конкурсу Фондом державного майна України всупереч Указу Президента  200 від 06.03.2008 року, відповідно до якого набуває чинності рішення Ради національної безпеки та оборони України від 15.02.2008 року "Про забезпечення національних інтересів та національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні засади їх реалізації", яким Кабінет Міністрів України зобов'язаний не допускати до затвердження нової Державної програми приватизації, яка адекватно відповідала б інтересам національної безпеки та сучасному рівню розвитку суспільних відносин, приватизації підприємств, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави, якщо це спричинить монополізацію відповідного товарного ринку.

Однак, усупереч Указу Президента від 17.03.2009 року, яким призупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України  261-р щодо включення ВАТ ОПЗ до переліку об'єктів, що підлягають приватизації в 2009 році, усупереч декільком постановам Окружного адміністративного суду міста Києва про заборону проведення конкурсу і приписам Генеральної прокуратури України, порушення конкурсною комісією регламенту її роботи під час проведення самого конкурсу, а також невизнання переможцем конкурсу ТОВ "Нортіма" через начебто змову учасників конкурсу діяти на пониження ціни (питання: а чи не знав Кабінет Міністрів України та Фонд державного майна ще до проведення конкурсу, що стартова ціна є занадто низькою, й чи не повинен був Фонд державного майна здійснити попереднє вивчення кон'юнктури ринку з метою визначення ціни об'єкта?), заклали "міну сповільненої дії" - досить високу ймовірність звернення ТОВ "Нортіма" до суду з подальшим отриманням його рішення про зобов'язання Фонду державного майна України укласти договір про продаж заводу з переможцем конкурсу. У цьому разі слід пригадати хоча б рішення Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Сполученого Королівства", відповідно до якого будь-які "проблеми" на боці державного органу (зокрема й перевищення ним повноважень) не є підставою для позбавлення права особи на мирне володіння власністю.

Таким чином, вважаю, що 29 вересня 2009 року щодо ВАТ ОПЗ було розіграно "типовий" сценарій "приватизації": начебто нічого не сталося, а завтра за рішенням "засіяного" суду віддати завод тим, хто виграв. Слід згадати хоча б ситуацію з приватизацією 2001 року ВАТ "Луганськтепловоз", ВАТ "Дніпроазот". Так званий невдалий продаж ОПЗ найбільшої шкоди завдасть діяльності підприємства, щодо якого триватимуть судові процеси, та його працівникам. У такий ситуації підприємству буде досить важко кредитуватися та укладати угоди з іншими юридичними особами у виробничій сфері, бо на рівні, особливо міжнародному, під питанням буде - хто саме власник? Як приклад продаж "Луганськтепловоза" за часів головування у ФДМ О. Бондаря. Після його першої так званої спроби продажу навколо підприємства розпочалися судові процеси, і як наслідок - відсутність договорів, скорочення у два рази кількості працівників, значна заборгованість із заробітної плати, неповний робочий день.

А що далі?.. А далі - отримання переможцем права власності на завод, передача його цінних активів (навіть незначними частками) до спільних (дочірніх) підприємств, з подальшим їх продажем на вторинному ринку, зокрема й за погодженням Фонду державного майна. І, як наслідок, усе це означає втрату стратегічного об'єкта державою, українським народом за безцінь (за ціною, що як мінімум наполовину менша за ринкову вартість заводу).

Усе це можливе через нечіткість умов приватизації, які закладені в умовах продажу заводу, а також залежність Фонду державного майна України від інших органів державної влади та політичної кон'юнктури через невизначеність статусу Фонду державного майна України, що призводить до ситуацій, коли приватизація об'єктів державної власності здійснюється на підставі доручень Прем'єр-міністра України (?!). Нагадаю, що Закон України, який визначав би статус Фонду та його місце серед державних органів, досі не ухвалений Верховною Радою України. І Фонд, який здійснює управління об'єктами державної власності й повинен бути на сторожі економічної безпеки держави, в своїй діяльності керується Тимчасовим положенням, що затверджене Постановою Верховної Ради України аж 7 липня 1992 року (?!). І це за сучасного рівня розвитку суспільних відносин...

На підставі викладеного, з метою збереження ВАТ ОПЗ у державній власності, звертаюся до вас як до суб'єктів законодавчої ініціативи й закликаю невідкладно ухвалити Закон України про включення ВАТ "Одеський припортовий завод" до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

З повагою,

народний депутат II-V скликань Верховної Ради України
СЕМЕНЮК-САМСОНЕНКО В.П.