Четверта полоса

Минулого тижня всі засоби масової інформації облетіло повідомлення, що немов повернуло нас до похмурих часів рухівсько-бандерівської безкарності останніх місяців існування СРСР. Пам'ятаєте ті окаянні дні 1990-1991 років?..
Коли всі жарти незмінно римувалися словами "на гілляку"... Коли секретар ЦК КПУ, вже давно не червоніючи (і в прямому і переносному значеннях), натякав, що в дитинстві носив до схронів припаси... Коли політики на повному серйозі розповідали, як знесуть київську "Батьківщину-мати", а на алеї Вічного Вогню поховають останки есесівців з дивізії "Галіцієн" замість воїнів-визволителів, що лежать там... Пригадали це? Усе пригадали? Липкий страх в очікуванні чисток, погромів і тих самих "гілляк" теж пригадали? Якщо не змогли, то почитайте останні газети або новини в інтернеті. Там саме зараз "Свобода" і О. Тягнибок займаються тим, що нагадують.

Суть "інформаційного приводу" коротко така: ВО "Свобода" (колишня Соціал-національна партія України - одна назва чого варта - як ляпас усьому світу. - Авт.) на чолі зі своїм лідером Олегом Тягнибоком презентувала в Києві книжку про дивізію СС "Галичина" - "Дивізія "Галичина" в питаннях і відповідях".

Ідея презентації полягала в тому, що дивізія Ваффен СС "Галіцієн", на думку її організаторів, - це певна точка поступу української державності взагалі та її збройних сил - зокрема. Відповідно, тільки українофоби й агенти Москви нагадують про гітлерівський генезис будь-яких есесівських частин (і, зокрема, дивізії "Галіцієн"), а також про те, що жодна нація в світі не наважується вести свою історію від СС.

Голоси "з того боку фронту"

"Звинувачення з боку українофобських сил звучать з метою відвернути увагу від власних злочинів проти українського народу", - підкреслив пан Тягнибок.

Не менш категоричним був і "свободівський" політолог Юрій Ноєв, який вочевидь вирішив спростувати відому політологічну аксіому про те, що існування в історії голодоморів і ГУЛАГу не перетворює чорний ССівський "орден" на "білий і пухнастий". Він теж проїхався по "українофобам і зрадникам" і охарактеризував як "імперські рамки" загальносвітовий погляд на боротьбу з фашизмом, що зводиться, як відомо, до того, що Гітлер і його підручні - безумовне Зло, а ті, хто зупинив їх - Добро. "Це (діяльність "українофобів і зрадників". - Авт.)... полегшує Росії справу ведення інформаційної війни проти України, в якій використовують ті явища минулого, які не вписувалися в імперські рамки "боротьби з фашизмом" і "вітчизняної війни", - зазначив Ноєв.

Політолог від "Свободи" стверджує, що одним з таких "явищ" є українська дивізія УНА, більш відома як дивізія "Галичина" - яскрава українська сторінка в Другій світовій війні. "Дивізія Ваффен СС, що склалася наприкінці війни, вона стала основою для майбутнього української армії", - підкреслив Ноєв.

"Для української молоді подвиг дивізії "Галичина" має бути прикладом для наслідування... обережне і гидливе ставлення нинішньої влади до воїнів дивізії "Галичина" "є ганебним", - додав заступник голови Київської міської організації "Свободи" Андрій Ільєнко...

До речі, в квітні ВО "Свобода" вже показало себе на ниві відмивання есесівців, розмістивши рекламу дивізії "Галичина" на зовнішній рекламі в Львові.

Не знаємо, як у присутніх на презентації журналістів, а в автора цих рядків склалося враження, що йому читають уголос листівку, яку скинули з якогось там "Юнкерса" над радянськими бойовими позиціями: "Брати-українці! Не слухайте більшовицьких комісарів! Убивайте їх і переходьте зі зброєю на наш бік!"

Ну що, шановні читачі, "повіяло духом"?

Повіяло...

"Це потрібно живим"

Та ми нині не розповідатимемо в черговий - тисяча перший - раз про роль дивізії СС "Галіцієн" в українській історії. Відзначимо тільки абсолютну правоту "свободівців" у тому значенні, що дивізія справді відома всьому світу саме як есесівська, а не як "українська дивізія УНА". Саме так її запам'ятали, наприклад, у Франції, в Польщі, Словаччині і Югославії, де її використовували, до речі, не як фронтову силу, а як тилових карателів, яких кинули проти партизан, повсталого міського населення і мирних громадян, що їх підтримували.

Не будемо про історію. Питання дня зараз для нас - у сьогоденні.

Як так вийшло, що в Україні, що подолала без особливих проблем досить напружений з погляду загрози цивільному світу період кінця 1980-х - початку 1990-х років, знову починають виходити на світ божий "нюрнберзькі примари"?

Тільки не треба розповідати, що, мовляв, націоналізм підводить голову по всій Європі. Можливо, він і переживає якийсь підйом як реакція на проамериканський світовий порядок і розмивання таких понять, як "державний суверенітет", "територія держави" і "нація", але все ж таки не до такої міри. Традиційно як приклад "країн націоналізму, що переміг", наводять Австрію і Словаччину. Можете собі уявити, щоб скільки завгодно націоналістичний уряд Словаччини заохочував колишніх есесівців словацької національності, а австрійський президент презентував книжку "Аншлюс" у питаннях і відповідях"?

Крім того, в цій самій Європі загалом дуже чітко проводять межу між націоналізмом як політичним феноменом взагалі і спробами реабілітації/реанімації конкретно взятого гітлерівського формування СС зокрема. Саме так, очевидно, треба розуміти, сказані 2005 року на Санкт-Петербурзькій міжнародній парламентській конференції, присвяченій 60-річчю Перемоги антигітлерівської коаліції в Другій світовій війні, слова тодішнього голови Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Рене Ван дер Ліндена. Нагадаємо, тоді європейський парламентський лідер, відповідаючи на питання про те, як ПАРЄ ставиться до виступів колишніх есесівців у Прибалтиці, заявив, що Рада Європи спостерігає за тим, що відбувається в Латвії і в разі активізації колишніх есесівців "чи інших замірів... має намір вжити адекватних заходів". З його слів, Рада Європи як організаційна структура "не має наміру терпіти вияв тоталітаризму в будь-якій формі".

Як то кажуть, раді б додати, так нічого.

Хто оплачує есесівські рахунки

Але повернімося до України.

Ті, хто хоч трохи професіонально займається дослідженням політичних процесів, вам розкажуть, що ідеї справді бувають запитаними або не дуже. Але чи отримає ідея, хай навіть дуже запитана, розвиток у суспільстві, залежить не стільки від самої ідеї, скільки від наявності відповідних "локомотивів" у формі політиків, створених ними або "під них" партій і блоків, засобів масової інформації і "грошових мішків", готових оплачувати все це "свято життя". Засохлі на корені спроби створити безплатно - тільки за рахунок інтернету і СМС-повідомлень протестні рухи з клаксонами - живе цьому підтвердження.

Як ви розумієте, в позначеній тріаді "політик - ЗМІ - гроші" найголовнішою і задавальною ланкою є саме гроші. Тобто, зрозуміло, що політик, який добре розкрутився і міцно став на ноги, вже сам починає диктувати спонсорам і здатний навіть позбавлятися від найнезручніних з них. Але так відбувається, тільки починаючи з певного етапу політичної кар'єри, і далеко не зі всіма. Ось пан Тягнибок, наприклад, до цієї стадії еволюції ще вочевидь не дійшов. А тому - "шукайте гроші"...

Згодні, справа це складна (а часто і шкідлива для здоров'я), але корисна для суспільства, і нерідко призводить до несподіваних результатів.

Ось щодо пана Тягнибока, наприклад, такі дослідження проводилися. Їхні сліди можна знайти в тому самому інтернеті і на газетних шпальтах. Враження, яке можна з них винести, в загальній формі формулюється так: Тягнибока фінансує газовий олігарх Фірташ.

Газетна площа в нас обмежена, але якщо ввести в інтернеті в пошукову систему послідовність слів на кшталт "Фірташ - фінансує - Тягнибок", то ви отримаєте тисячі посилань з публікаціями з цієї теми. Як ви вже здогадалися, заміна слова "Фірташ" на якесь інше такого результату не дає. Ну а від Фірташа, на грунті спільної нелюбові до Неї, вже давно проліг пунктир і на Банкову. Тим паче що поцілунки на Говерлі двох соратників по любові до України в особливо збочених формах загальновідомі.

Як казав Карл Маркс, немає такого злочину, на який не пішов би капітал заради 300% річних. І ось вже людина зі, скажемо прямо, неарійським прізвищем фінансує іншу - що оспівує тих, хто "боролися з жидвою і іншою нечистю" і носили на мундирах готичні руни.

Так, платіжки Фірташа - це вам не списки Шиндлера.

Перша леді потрапляє в історію

Загалом кажучи, ми тепер не дуже здивуємося, якщо через якийсь час нинішня перша леді почне роздавати під час доброчинних дитячих ранків нові багато оформлені книжки, випущені паном Тягнибоком і його "Свободою" під приблизно такими назвами: "Абетка юного есесівця" або "Гестапо для першачків".

А що? Любити Україну, так любити.

Зрештою, саме президентських дітей люблячі батьки віддали в школу, де спеціально виписаний учитель-іноземець пропонував їм уявити себе геббельсівськими пропагандистами і намалювати відповідні плакати й листівки.

Адже це при "проклятому радянському минулому" дорослі мужики-актори не завжди витримували ролі поліцаїв і бійців зондер-команд, а в нашої нинішньої еліти до такого ставляться легко:

- А чи не пограти нам у штандартенфюрерів?.. - А партизани будуть живими, сер?

До речі, перша леді, схоже, справді перестала "комплексувати" щодо свого американського походження і починає виступати з політичними оцінками українського минулого.

Зокрема, як повідомляє "Комсомольская правда", дружина українського Президента презентувала у Львові виставку "Репресована духовність", на якій, зокрема, сказала: "Наша культура й духовність зазнала деформації, тому її ще довго потрібно відроджувати. У багатьох містах і селах Центральної і Східної України досі стоять статуї комуністичних лідерів, таких як Ленін".

Особливо пані Ющенко обурює той факт, що монументи стоять почасти поряд із християнськими храмами: "Доки громади не позбудуться цих ідолів, вони не зможуть розраховувати на добробут і Боже благословіння".

Узагалі, найбезглуздіше, що можна зробити в плані коментаря до цих слів - це почати захищати Володимира Ілліча Леніна і його пам'ять від членів сім'ї Ющенка. Тобто можна, звісно, порівняти, чого досягла країна за п'ять років ленінського керівництва і чого - за той самий термін керівництва ющенківського. Можна навіть, заради наочності, порівняти, скільки дитячих установ відкрила Н.К. Крупська в розореній громадянською війною країні за той же час, що К. Ющенко проводить доброчинні тусовки під приводом збору коштів на "дитячу лікарню майбутнього... Статистика, як відомо, знає все.

Однак нам просто незручно поминати всує великих людей заради порівняння з сучасною гламурною "національною елітою". А тому обмежимося тим, що, знаючи традиційний шлях розвитку сучасної української національно-патріотичної думки, візьмемо на себе сміливість передбачити, що від закликів до зносу пам'ятників Леніну перша леді плавно й органічно перейде і до есесівців. Ось побачите, вони всі через це пройшли.

Сергій КУЗНЕЦОВ