Луїс Інасьйо да Сільва народився в бразильській провінції, ставши сьомою дитиною в бідній родині. Він навчився читати лише у віці десяти років, а після четвертого класу змушений був залишити школу, аби матеріально підтримувати свою чималу сім'ю, якій велося скрутно. З 12-річного віку хлопець подався працювати чистильником взуття, а в 14 влаштувався на фабрику мідних виробів, ставши до токарного верстата. Доволі типова доля для пересічного бразильського підлітка. І якби Луїсові тоді сказали, що 2002-го року його буде обрано президентом Бразилії, він, певно, не тільки розсміявся б, а й покрутив би пальцем біля скроні. Надія, що здолала страхУ дев'ятнадцять Лула (пізніше так "запанібрата" його називатиме вся країна) працює на фабриці з виготовлення автомобільних деталей. Саме тоді він починає брати активну участь в роботі профспілкових організацій. Постраждавши від нещасного випадку на виробництві (хлопець втратив пальця, працюючи на верстаті), він зіштовхнувся з тим, що простому робітникові не так-то просто отримати невідкладну медичну допомогу. Луїсові довелося оббігати кілька лікарень, доки нарешті в одній медики погодилися йому допомогти. Сумний власний досвід і щоденні прикрі спостереження за життям пересічних бразильців - знайомих з фабрики, рідних, друзів - змусили хлопця рано зробити висновки про те, що необхідність суспільних змін назріла вже давно. Стаючи до лав профспілкових активістів, юнак навряд чи уявляв, що вже 33-річним очолить Профспілку робітників сталеобробної промисловості одного з найбільших індустріальних регіонів країни, а згодом багато років головуватиме в Центральній профспілковій федерації Бразилії - Central Unica dos Trabalhadores (CUT), яку буде засновано не в останню чергу завдяки його зусиллям.
Наприкінці 70-х Луїс активно займається громадською діяльністю, організовує, зокрема, кілька масштабних страйків. На той час при владі в Бразилії перебуває уряд, що прийшов до влади внаслідок державного перевороту 1964 року, активно підтримуваного Сполученими Штатами й тодішнім президентом США Ліндоном Джонсоном особисто в межах популярного заклику до "боротьби з комунізмом" (усунутий насильницьким чином від влади попередній президент Бразилії Жоау Гулярт вважався політиком лівого спрямування). Аж до 1985-го країна нидіє у стані військової диктатури. Не дивно, що влада одразу починає чинити активний спротив робітничим страйкам. Да Сільву заарештовують, однак ув'язнюють лише на місяць. Вже 10 лютого 1980 року він разом з групою митців, інтелектуалів та лідерів профспілок засновує Робітничу партію (Partido dos Trabalhadores), що репрезентує соціалістичну ідеологію. Саме від цієї партії Лула пізніше тричі невдало балотується в президенти (що не стоїть на заваді його плідній політичній діяльності як члена Конгресу, одного з творців нової Конституції Бразилії). І нарешті на виборах 2002-го року Луїс Лула да Сільва, незважаючи на поважний вік, здобуває більш ніж переконливу перемогу, набравши в другому турі понад 60 відсотків голосів, а Робітнича партія стає переможцем парламентських виборів, отримавши 91 депутатське місце в парламенті. "Моє найбільше сподівання полягає в тому, аби надія, що спромоглася здолати страх у моїй країні, допомогла викорінити його в усьому світі", - говорить да Сільва.
"Нуль голоду"На новообраного президента та його команду попереду чекало не просто чимало роботи, а, як то кажуть, непочатий край. Однак він був налаштований рішуче: "Бразилія наново віднайшла себе, і це віднайдення виявляє себе в ентузіазмі людей, у їхньому прагненні мобілізуватися, аби зустріти ті грандіозні проблеми, що постають перед нами". Пріоритетним напрямком діяльності Робітничої партії стали соціальні програми, адже на момент приходу Лули до влади величезна кількість бразильців потерпала від голоду та нестатків. "Там, де є голод, немає надії, - заявив да Сільва, - є лише спустошення та біль. З голоду зростає насилля та фанатизм. Світ, де люди голодують, ніколи не буде безпечним".
Найбільша програма, запущена в дію у жовтні 2003-го за ініціативою нового президента, отримала назву Bolsa Familia ("Родинний гаманець"). Вона базувалася на ініціативі, спрямованій на освітні питання, запропонованій свого часу Робітничою партією. Крім реформ у галузі освіти, нова програма була також покликана вирішити проблему недоїдання. Було створено нове міністерство, що отримало назву Міністерства соціального розвитку та боротьби з голодом (Ministerio do Desenvolvimento Social e Combate а Fome). Під егідою Bolsa Familia було об'єднано кілька дрібніших урядових програм, що дало можливість зменшити адміністративні витрати на їхнє втілення та уникнути надмірної бюрократизації роботи.
Світовий банк, що свого часу підтримав ініціативу Бразилії, створивши фінансовий проект на підтримку нової програми, високо оцінив результати її виконання. Зазначено, що "хоча програма відносно нова, результати очевидні вже зараз, включно з позитивним впливом на економіку окремих регіонів, потужною спрямованістю на допомогу найбіднішим, поліпшенням освітньої ситуації та якості харчування". Статистика, наведена Центром бідності, що діє при ООН, продемонструвала, що завдяки "Родинному гаманцеві" нерівність статків різних прошарків населення у Бразилії зменшилася на 20%. А дані Світового банку виявили, що дітям, охопленим програмою, значно рідше доводиться працювати у ранньому віці. Великим досягненням можна вважати і суттєве поліпшення ситуації з харчуванням бразильців. Діти в державних школах безкоштовно харчуються раз на день, а в найбідніших регіонах - двічі. За рахунок цього вдається зменшити кількість витрат на їжу в бідних родинах (загалом завдяки програмі рівень доходів у таких сім'ях зріс приблизно на чверть), а 82,4% опитаних учасників програми підтвердили, що почали харчуватися краще. Боротьбі з голодом сприяє ще одна масштабна програма бразильського уряду - Fome Zero ("Нуль голоду"), яка, крім того, спрямована на вирішення таких нагальних проблем, як забезпечення водою мешканців посушливих областей, підтримка сімейної сільськогосподарської діяльності, запобігання підлітковій вагітності тощо.
Сльози перемогиПаралельно з проектами "Нуль голоду" та "Родинний гаманець" однією із засадничих програм адміністрації да Сільви стала Програма прискорення розвитку, запущена невдовзі після його переобрання на другий президентський термін 2006-року. Її загальний бюджет становить 281 мільярд доларів. Програма покликана поліпшити інфраструктуру країни, стимулювати приватне підприємництво та створювати нові робочі місця. Вирішення цих проблем має усунути перешкоди, що сьогодні все ще гальмують економічний розвиток Бразилії. В межах програми здійснюється ремонт та прокладання нових автомобільних і залізничних шляхів, спрощення та скорочення системи оподаткування, осучаснення системи енергозабезпечення, що має запобігти загрозі дефіциту енергії (Бразилія входить до десятки найбільших країн-споживачів енергії, потребуючи близько 402,2 мільярда кіловат-годин на рік). Вже сьогодні значна частина енергії, що споживається в країні, забезпечується шляхом застосування альтернативних та відновлюваних способів енергодобування, як-от роботою гідроелектростанцій та виробленням етанолу з цукрової тростини. "Ми демократизуємо доступ до енергії, - впевнено говорив да Сільва ще 2007 року. - Замість десяти країн-виробників нафти ми могли б мати 120 країн, що продукуватимуть біопаливо".
Наразі ринок Бразилії стабілізувався, а урядова політика відстежування інфляції забезпечила й стабільність економіки загалом (цю стратегію було окремо відзначено під час Світового економічного форуму в Давосі 2005 року). За час перебування да Сільви при владі стрімко зросли обсяги зовнішньої торгівлі. Крім того, десятиліттями раніше знана, як країна-позичальник на міжнародному кредитному ринку, 2008 року Бразилія вперше виступила у ролі кредитора.
Надзвичайно позитивно вплинула на міжнародний імідж Бразилії та її президента звістка про обрання столиці країни, міста Ріо-де-Жанейро, місцем проведення Літніх олімпійських ігор 2016 року. Легендарний бразильський футболіст Пеле вже назвав цю подію "перемогою невимовної важливості". Цього разу фінальна боротьба точилася між чотирма містами - Чикаго, Токіо, Ріо та Мадридом. Незважаючи на потужне лобіювання Чикаго президентом США Бараком Обамою, який виріс у ньому, варіант проведення Олімпіади там був відкинутий уже в першому турі голосування. Далі зі змагання вибуло Токіо, а на фінальному етапі й Мадрид. "Я двічі ледве не розплакався, - говорить да Сільва, згадуючи свою промову перед Міжнародним олімпійським комітетом. - Опісля таки дав собі волю і плакав. Я згадував усе, через що пройшов у житті, все, що не могло відбутися, але відбувалося. Потім вночі я кілька разів прокидався і не міг повірити, що ми таки перемогли! Це не лише наша перемога, а й перемога всіх латиноамериканських країн". Справді, Олімпіада-2016 стане першою, що відбудеться на теренах Латинської Америки; тим часом у Бразилії попереду ще проведення Кубку світу з футболу 2014 року.
Людина-легенда20 грудня 2008 року Лула був названий 18-м у рейтингу найвпливовіших людей світу журналом "Ньюзвік" (Newsweek). Також він став єдиним латиноамериканцем в переліку 50-ти найвпливовіших світових лідерів. А 7 липня цього року Луїса да Сільва було нагороджено Премією миру ЮНЕСКО. Про його молодість зараз знімають кіно (фільм, над яким працює номінований на "Оскар" режисер, має вийти на екрани 2010 року і матиме назву "Лула, син Бразилії"). Тим часом сам Лула заявляє, що не збирається вносити зміни до Конституції, аби балотуватися на третій термін. "Все, що я хочу - це добре керувати своєю країною", - говорить він.
Ірина ШУВАЛОВА Бразилія сьогодніп'ята за розміром (понад 8 млн кв. км) та кількістю населення (понад 187 млн мешканців) країна світу;
за всіма економічними рейтингами входить до десятки країн із найпотужнішою економікою;
2007-го Бразилія ухвалила чотирирічний план, згідно з яким близько 300 мільярдів доларів державних коштів буде інвестовано в будівництво доріг, портів та електростанцій;
згідно з Конституцією, на освіту виділяється 25% усіх надходжень від державних та муніципальних податків, а також 18% федеральних;
столицю Бразилії Ріо-де-Жанейро обрано місцем проведення Літніх олімпійських ігор 2016 року.
Луїс да Сільва, президент Бразилії з 2002 року:"Якщо маючи так обмаль ресурсів, ми в Бразилії спромоглися зробити так багато, уявіть тільки, що могло би бути зроблене в світі, якби боротьба з голодом та бідністю була справді пріоритетною для міжнародної спільноти".
"Незважаючи на те, що багаті країни сьогодні почуваються такими сильними, вони не мають плекати ілюзій: ніхто не може почуватися в безпеці у світі несправедливості. Війна ніколи не принесе безпеки. Війна лише породжує чудовиськ: озлобленість, відсутність толерантності, фундаменталізм. Незаможним треба надати мотивацію для життя, а не для вбивства чи смерті".
"Люди, що мають удосталь їжі, спроможні розвивати свою гідність, поліпшувати своє здоров'я та свої здібності до навчання. Вкладання коштів у соціальні програми - це не витрати. Це інвестиції".
Друк сторінки
