Четверта полоса

Більша частина тиранів вийшла із демагогів, які отримали довіру народу тим, що обмовляли видатних.
Арістотель

Усе вирішено: парламентські вибори 2012 року будуть проходити за владним сценарієм. Хоч дехто з так званих опозиційних політиків називає новий закон про вибори не інакше, як перемогою демократії.

І все це відбувається на тлі розмов про свою "високу моральність", поряд з намаганнями й далі компрометувати СПУ. Скажімо, декому не до вподоби те, що роблять соціалісти Хмельниччини, що організація існує і діє. Нахабно втручаючись у наші внутрішні справи, ця "братія" з одного боку старається нас ігнорувати, з іншого - залишити соціалістам тавро зрадників. Чи не остогидло писакам виконувати замовлення тих, кого вже і на політичному небосхилі не видно?

Та, не зважаючи на потуги політичних кілерів, ми продовжуємо свою справу. Влада ще у 2008 році отримала від соціалістів програму "Справедлива Хмельниччина". Соціалісти відзвітували про свою 20-річну діяльність. Запрошували владу і ЗМІ та, на жаль, не всі представники "преси" бажають слухати інформацію з перших вуст. Наприклад, про те, що завдяки соціалістам діти війни отримали понад 50 млн. грн. до своїх пенсій. Або що у відповідь на допомогу Куби в лікуванні дітей, постраждалих від аварії на ЧАЕС, соціалістами Хмельниччини зібрано понад 10 тис. підписів за звільнення кубинських героїв, які знаходяться в тюрмах США. Соціалісти - народні депутати IV та V скликань, депутати місцевих рад - проводять зустрічі з людьми, допомагають тим, хто цього потребує.

І це лише частка конкретних справ, які у ЗМІ просто замовчують. Зате продовжують "товкти воду в ступі" про якусь зраду. А судді хто? Спробуємо проаналізувати, тому що після виборів-2007 народ України відчув, але так і не зміг вповні розібратись до кінця: хто є хто.

З погляду боротьби за владу вибори 2006 року були дуже "цікавими". Маятник схилявся то до одної, то до іншої політичної сили. Нагадаємо результати: ПР - 32,1% голосів виборців, БЮТ - 22,29%, НУ - 13,95%, СПУ - 5,69% і КПУ - 3,66%. Це дозволяло БЮТ, НУ та СПУ створити коаліцію, але, заявляючи про її необхідність, керівники "Нашої України" з самого початку вели активні перемовини з Партією регіонів.

І все ж 22 червня 2006 року коаліція у складі НУ, СПУ та БЮТ була проголошена. Та вже наступного дня після підписання Протоколу щодо процедури її формування президія Ради Народного Союзу "Наша Україна" виступила за виключення з нього пункту, яким визначалося, що угода про коаліцію "готується на основі принципів, закладених в проект меморандуму про коаліцію демократичних сил."

Каменем спотикання став закладений у меморандумі принцип розподілу посад, за яким Прем'єр-міністром мав стати представник БЮТ, тобто Ю. Тимошенко. Гострі суперечки велися й щодо посади Голови Верховної Ради, на яку  претендувала і "Наша Україна", і СПУ. Підписання коаліційної угоди анонсувалося і знову переносилося, що свідчило про непередбачуваність переговорного процесу, збільшувало напруженість у політичному середовищі та суспільстві. Відчувалося, що створення даної коаліції - це вимушений крок, зумовлений загрозою розпуску парламенту через недотримання вимог Конституції щодо термінів її формування.

Учасники переговорів підтверджували, що вони є скоріше політичними супротивниками, ідейними антагоністами - а не союзниками. Годі було сподіватися, що такій коаліції вдасться швидко та без проблем сформувати Уряд, і що той Уряд буде консолідованою, дієздатною командою. Керівництво "Нашої України" фактично протидіяло утворенню коаліції, розуміючи, що НУ не матиме в ній вирішальної влади: що з того, що Президент Ющенко представник НУ, якщо його повноваження - далеко не такі, як були в Кучми?

Варто також наголосити, що Ющенко і НУ не сприймали Тимошенко на посаді Прем'єра, Мороз же з соціалістами і взагалі їм уже були не потрібні. От і почалися ігри з метою надурити всіх. Про яку співпрацю за цих обставин могла йти мова? Тим більше, повторюю, такий союз був ідеологічно неоднорідний. На жаль, цього не розуміли і деякі діячі, уповноважені вести перемовини від СПУ.

"У засобах масової інформації чітко простежується з боку наших партнерів по переговорах - "Нашої України" тенденція зробити винними в їх неуспішності соціалістів", - доводив тоді на сесії Верховної Ради О. Мороз. І все ж люди довірилися розгорнутій "нашистами" кампанії по звинуваченню соціалістів у зраді, повірили авантюристам від політики.

Євген Кушнарьов у книзі "Вибори і вила" писав, що досвідчений політик Олександр Мороз розумів реальну ситуацію і не міг не подумати про інший формат коаліції, у якій СПУ змогла б реалізувати себе більш успішно. "Любые обвинения Мороза в каком-то предательстве - это просто реакция на собственное бессилие, на собственную неспособность к высшему пилотажу", - робить висновок Є. Кушнарьов.

"Наша Україна", маючи непомірні амбіції, представляючи інтереси олігархічного капіталу, не здатна була до творення нового обліку влади за участі соціалістів. Країна стрімко поринала у прірву всеохоплюючої кризи. І лише створення Антикризової коаліції, до складу якої увійшли ПР, СПУ та КПУ, зупинило цей процес. Щодо ж звинувачень у входженні СПУ в коаліцію з ПР, то треба розуміти, що це було єдиною можливістю, щоб ліва частина Верховної Ради могла суттєво впливати на політичні процеси в країні.

Під страхом утворення Антикризовою коаліцією конституційної більшості (депутати з БЮТ і НУ стали масово переходити до Антикризової коаліції) Ющенко і Тимошенко вдалися до організації дострокових виборів. До речі, коментуючи ті події, М. Бродський зауважив: "Когда создавалась оранжевая коалиция, в БЮТ также были разговоры, что "мы наберем до 300 голосов за счет депутатов из Партии регионов. То есть, планировалось делать то же, что сегодня делают "регионалы". 

Ще одне свідчення подвійних стандартів "оранжевих". У резолюції ПАРЄ щодо ситуації в Україні йшлося: "Асамблея повторює, що влада єдиного органу конституційного правосуддя Конституційного Суду України має гарантуватися і поважатись". У відповідь Ющенко розгорнув діяльність по дискредитації окремих суддів КС. У результаті останній оплот захисту від неконституційних дій Президента було зруйновано, а шлях до розпуску Верховної Ради - відкрито.

Не слід забувати і "заслуги" лідерки БЮТ, яка всіляко провокувала Ющенка розпустити парламент і вжити заходів для забезпечення бажаного результату на дострокових виборах. Зокрема, зробити недієздатними ЦВК та Генеральну прокуратуру. Ю.В.Т. порадила Ющенку не допустити призначених за його квотою суддів КС до участі - "в цьому фарсі по імені розгляд неконституційності Указу Президента." Якщо згадати ще й несамовитий шабаш у Верховній Раді, з вимкненням освітлення, бійками, блокуванням електрощитових, туалетів, то можна вповні уявити, що то значить - Юлина "демократія".

Аби напевне добитися розпуску парламенту і дострокових виборів, Тимошенко запропонувала "обнулити" виборчі списки НУ та БЮТ. Так розпочався процес розвалу Верховної Ради V скликання. На жаль, зупинити це "братство" не вдалося. В Антикризовій коаліції, де свою роль зіграв великий капітал і його домовленості з Ющенком, не було єдності. Оправдуючи свої антиконституційні дії, Ющенко заявляв: "Сьогодні в України є шанс вийти з політичної кризи на базі прийнятих політичних домовленостей. Є сьогодні сили, що торпедують цей варіант - до них відноситься і керівник парламенту Олександр Мороз".

"Я гарантую, що ніякого адміністративного чи силового тиску на виборчий процес не буде", - говорив Ющенко напередодні виборів, призначених на 30 вересня. Говорив одне, а робилося - інше. Обирали Верховну Раду, а всю країну "заліпили" обіцянками Президента - "вождя оранжевих". Не відставала і Юля зі своїм "білим братством". І знову розкрутили підлу брехню про зраду соціалістів, аби не допустити до Верховної Ради О. Мороза та його товаришів.

Неблаговидну позицію зайняли й тодішні наші колеги по коаліції - комуністи, які агітували: "Голосуйте за КПУ, бо соціалісти все одно в парламент не пройдуть". Так, начебто домовилися про це з Ющенком.

Як би там не було, виборці знову купилися на "макуху", а "демократи" ще раз показала себе у всій красі - безкінечні перемовини, умовляння. Ющенко ж зайняв очікувальну позицію - як і завжди, коли "гудуть" "його бджоли". І як тут не згадати "полум'яного опозиціонера" Й. Вінського: "Нехай краще держава буде розколотою, але всім повинно стати ясним, куди веде антикризова коаліція".

Як і попереджали соціалісти, дострокові вибори-2007 не вирішили жодної з проблем, що дестабілізували ситуацію в країні, не внесли спокою в суспільство. Коаліцію з 226 "багнетів" таки зліпили-вимучили, а Тимошенко з другої спроби протягнули на посаду Прем'єра. Посада Прем'єр-міністра їй була потрібна як трамплін перед президентськими виборами. "Джина випустили з пляшки" - вона взялася за "виконання" своїх обіцянок. Першою справою стала виплата 1 тис. грн. ошуканим вкладникам колишнього Ощадбанку. Спрацювало: виборці задоволені - "отримали хоч щось". А про обіцяне повернення всіх сум вкладів мова вже не йшла.

Чекали обіцяного "демократичною" коаліцією скасування депутатської недоторканості - теж не вийшло. До речі, і Закон "Про опозицію" було успішно поховано. А стосовно нових  "порядних" списочників - узагалі повний облом. Як казав О. Волков: "Сейчас - ее время: тусня, возня, майданы, выступления, речи, формирования, обещания: "Ребята, вот сейчас мы точно придем во власть, и кто хотел быть министром, все будут министрами. Ну, не сразу, постепенно, по очереди". Она - молодец, как лохов их разводит".

А невдовзі "демократична" коаліція знову стала опозицією з притаманними їй методами боротьби - яйця, димові шашки, бійки. Лише туалети залишені у "спокої". І як тут не згадати слів бувшого Президента: "Ми розуміємо, що найгострішою проблемою української політичної владної системи є політична корупція. Вона забирає гроші у вчителя, медика, солдата, дитини-сиротинця, інваліда. І тому це є суть - дострокові вибори змінять принципи формування політичної влади в Україні. Це колосальна політична вигода для всієї нації".

Дехто і сьогодні смокче ці тези - не хоче, або не може зрозуміти, що то була велика демагогія і словоблудство людини, котра увійде в історію хіба що своїми гучними фразами, на кшталт: "дух Конституції" (яку він і на дух не переносив) чи "мій нарід" - який довів до небаченого політичного і соціального розшарування.

...Це вже історія. З якої необхідно робити висновки, тим більше, що невдовзі - нові вибори. Повинні ми нарешті зрозуміти, що обирати необхідно тих, хто дійсно відстоюватиме права народу - єдиного джерела влади. І негативний приклад, який демонстрували Ющенко, Тимошенко та інші "великі достойники" - хай буде уроком усім. Наше спільне завдання - не допускати фарисейства, брехні та облуди, як це робили ці "герої" новітньої історії України.

Геннадій САВОСІН,
секретар Хмельницького обкому СПУ,
народний депутат V скликання