ЛИСТИ ЧИТАЧІВ (07.09.2010)
Доброго дня, шановні наші друзі!
В листах дехто з Вас цікавиться рубрикою "ОДНИМ РЯДКОМ", мовляв, звідки і яким чином там з'являються короткі витяжки. Насправді ці витяжки з листів наших читачів. Головним чином вони з'являються в рубриці, коли в своєму короткому змісті несуть велике значення або ідею і так далі. Ось, наприклад, в минулому випуску листів читач з Києва Анатолій Ярошенко написав у своєму листі, що у них у будинку відкрили перукарню, він пішов підстригтися, йому не сподобалося, що від перукарки несло тютюновим димом, і він туди більше не піде стригтися. Здавалося б, на перший погляд, що все практично безобразливо і просто. Але. Це на перший погляд. Насправді ці декілька рядків підіймають величезну проблему - проблему жіночого куріння. Не нам Вам розказувати, скільки від раку легенів (саме через куріння) вмирає за нинішнього часу людей, у тому числі і жінок. Адже жінка - берегиня сімейного вогнища, суспільства. І як тут не погодитися, що ця шкідлива звичка не імпонує, тим більше жінці - матері. Хіба приємно спостерігати, як в парку молоді матусі прогулюються з дітками в колясках, при цьому димлячи сигаретами? Себе не жаліють, так нехай про дітей подумають, адже пасивні курці теж піддаються не меншому ризику. До речі, Ви пам'ятаєте при радянському періоді дівчину чи жінку з цигаркою в зубах на вулиці? Ото ж бо...
Ось Вам і відповідь на Ваше запитання з приводу рубрики, яка переросла, по суті, в коментар однієї з проблем суспільства. Оскільки автор в листі не зміг розвинути цю проблему, то за нього це зробив, виходить так, я.
Проте, ми завжди чекаємо від Вас листів, не зважаючи на їхній зміст - чи то він буде позитивним, чи то негативним. В жодному разі кожний з нас повинен сподіватися на краще і все робити для того, щоб це краще як можна частіше відвідувало нас, наші душі, наші серця, наші помисли і дії.
Всіх Вам благ, дорогі і шановний наші читачі!
З повагою, ведучий рубрики Віктор БАРАНОВ
"Фінансові труднощі періоду, що наступив, загальмували цей процес"
Вельмишановні
члени редколегії!
У вашій газеті 59 (1387) за липень 2010 р. під заголовком "Україну врятує від опустелювання ліс" поміщено Звернення XVI з'їзду Соціалістичної партії України до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, до українського народу. Зі всією серйозністю піднімається питання про загрозу опустелювання великих територій під впливом погодних змін і нераціональної господарської діяльності, і що народу України в таких умовах уготована доля вимираючої нації. Питання це визріває давно, і в цьому напрямі робилися певні кроки. Зупинимося на гідрометеорологічній стороні явища.
Ще на самому початку ХХ ст. в районі ст. Пологи було створено густу мережу пунктів гідрометеорологічних спостережень для вивчення закономірностей випадання злив і формування зливового стоку. В післявоєнні роки в різних природних зонах республіки були створені ливнемірні кущі, стічні станції, метеорологічний полігон (р-н Кривого Рогу). На службу науці були поставлені новітні досягнення аерології, гідрометеорології... Дослідженнями АН України підкреслювалися великі втрати родючих чорноземів під впливом зливової і господарської діяльності.
Була розроблена теорія гідрометеорологічного резонансу, коли на окремих невеликих водозборах руйнівна сила потоків у декілька разів (до 8-10) перевищує аналогічні показники на подібних сусідніх водозборах. Дослідження показали, що критичне накладення пікової інтенсивності зливи на паводок, що формується, відбувається у виняткових випадках їхнього збігу по напряму і швидкості переміщення. А оскільки траєкторії катастрофічних циклонів пролягають на Україну з боку Середземного і Чорного морів, то вони мають переважно північно-східний напрям. Ця обставина відкриває можливість обмежити сектор дії гідрометеорезонанса 10-12о малих водозборів північно-східної експозиції, на яких потрібно застосовувати підвищену капітальність споруд і скоротити витрати на переважній більшості об'єктів.
По представленню комісії Верховної Ради із питань екології і раціонального природовикористання 06-2/9-60 Дежкомархітектури і НДІ РПІ НАН України зробили практичні кроки у напрямі використання положень теорії гідрометеорезонансу в комунальному проектуванні. Отримані результати були взяті за основу для удосконалення п. п. 211-219 СННП 2.04.03 - 85. Фінансові труднощі періоду, що наступив, загальмували цей процес.
Результати досліджень українських вчених стали надбанням ряду країн (Швеція, США, Японія, Іспанія, Румунія, Індія і т. д.), де вони пройшли надійну перевірку і знайшли застосування в різних видах проектування.
Вимушена затримка з надання явищу гідрометеорологічного резонансу державного нормативу вилилася у великі втрати в міжнародному плані.
Численні публікації поміщені у ряді вітчизняних видань і перекладені на багато мов.
Звернення учасників XVI з'їзду Соцпартії України поза сумнівом зробить мобілізуючий вплив на природоохоронну діяльність зацікавлених інстанцій.
Володимир Олександрович МАКСИМОВ,
канд. географ. наук
м. Київ
"Я не здаюся і буду свою правоту відстоювати в суді!"
Добридень
шановна редакція газети
"Товариш"!
Пишу у вашу газету, яка завжди відстоює інтереси простих людей, і я теж сподіваюся, що ви надрукуєте мій лист. Написати до вас змусили життєві обставини, коли мене, літню людину, безпардонно позбавили роботи. З юридичної сторони все ніби було зроблено без порушень, а ось з моральної, людської сторони, я вважаю, зі мною вчинили абсолютно аморально. Адже, крім того, що потрібно знати, за що можна звільнити людину з роботи, потрібно глибоко розібратися в ситуації, увійти в становище і вирішити питання по справедливості. На жаль, у моєму випадку підхід формаліста переміг, і я залишилася без роботи.
Декілька останніх років я працюю бібліографом на кафедрі української мови, літератури і культури НТТУ "КПІ". В цей же час під моїм опікунством знаходилася сестра, яка перебувала на обліку в психіатричній лікарні. В квітні цього року у сестри при переїзді з однієї лікарні в іншу зламалася шийка стегна, і мені довелося бути при ній в ролі доглядальниці. Я попередила своє начальство, що потрібно знаходитися при ній постійно, і написала заяву на відпустку за свій рахунок. Крім того я, як офіційний опікун, за законодавством маю право на додаткову відпустку. З 20 по 24 квітня цього року я не виходила на роботу, оскільки займалася справами хворої сестри. Ситуація склалася так, що сестра була прооперована в хірургічному відділенні, а після декількох післяопераційних днів її потрібно було перевозити назад в психіатричну лікарню. Природно, що весь цей час я невідлучно знаходилася біля сестри. Коли 26 квітня я вийшла на роботу, то показала всі довідки, підтверджуючі мої лікарняні поневіряння з сестрою, а мені сказали, що у мене були прогули. 9 травня цього року моя сестра померла. Згідно із законом я теж маю право на відпустку на дні похоронів.
Врешті-решт, після всіх хвилювань, на роботі мене звинуватили в тому, що з 20 по 24 травня у мене були прогули без поважних причин і це є достатньою підставою для звільнення мене з роботи. Так, відбулося засідання профспілкового комітету, який не взяв до уваги всі мої аргументи і визнав моє звільнення законним, хоча ні голова профспілкового комітету, ні його заступник не поставили свої підписи під цим рішенням про звільнення мене у зв'язку з прогулом. Але ж в цей час я доглядала свою хвору сестру, у якої я була офіційним опікуном, і у неї в цей час було і запалення легенів, і зламана шийка стегна, а, крім того, вона ж була частково дієздатною. Адже можна ж було розібратися по совісті, увійти в моє становище, а не рубати з плеча. Ось така несправедливість трапилася зі мною. Я не здаюся і буду свою правоту відстоювати в суді! Хай ваша газета, яка захищає інтереси найманих працівників, опублікує цей лист і як друкований орган допоможе мені у відновленні справедливості.
З повагою,
ГАЙКОВИЧ Неллі Антонівна,
м. Київ
"У вас є можливість відродити минулу славу України"
Доброго дня,
шановна редакція!
Прочитав нещодавно в одному з українських журналів статтю про те, що Білорусь по рівню залучення інвестицій обскакала Польщу і ще якусь європейську країну. А в деяких моментах навіть китайців обігнали. Що ж, залишається тільки порадіти за сусідів і позаздрити їм білою заздрістю. Але у мене питання: а чим ми гірше?
Відповідь тут очевидна, на мій погляд. Ми - прості українці, працелюбні, терплячі - нічим не гірші від білорусів, оскільки у нас практично все спільне, слов'янське. Питання лише в організації влади, особливо влади на місцях.
Президенту Лукашенку потрібно віддати належне, що він садовить чиновників будь-якого рангу у в'язницю за щонайменше зловживання владою, корупцію і так далі. Пам'ятається, у нас теж один божевільний на кожному розі кричав "Бандитам - в'язниці!". А в результаті його господарювання з'ясувалося, що за ним всі в'язниці плачуть крокодиловими сльозами, як і за його дружиною, яка поцупила 260 мільйонів, зібраних українцями на лікарню майбутнього.
Виходячи з вищесказаного, я пропоную гасло "Бандитам - в'язниці!" утілити в життя, застосувати на практиці новій владі. Упевнений, що виконавши це, ця влада увійде до історії України гідно. Адже що нам, українцям, варто відбудувати таку державу, щоб в Європі і в світі всі б позаздрили. Адже все для цього є, є для цього найголовніше - працелюбний народ. Та, мабуть, комусь не вигідно, щоб в центрі Європи була сильна держава, така як Україна. Ось нам і ставлять усюди палиці в колеса, нашу землю продають кому завгодно, олігархи всі підприємства скупили за копійки. А яке моральне право вони мали купувати заводи і фабрики за безцінь? А яке право мав режим Кучми все це розпродавати? А яке право мав Кравчук розвалити за лічені місяці таку могутню державу, як Україна? Ось де потрібно застосовувати гасло "Бандитам - в'язниці!".
Шановні Віктор Федорович і Микола Янович!
Такий шанс, який випав Вам, рідко кому дається. У вас є можливість відродити минулу славу України, яка годувала багато народів, яка вважалася по економічному потенціалу і промисловості однією з наймогутніших держав. Адже Вам нічого не варто прийняти усього декілька законів, щоб запрацювала махіна під назвою "Україна". І треба почати з того, що зробити ревізію грошей, вкрадених купою чиновників, вивести всі гроші з офшорів - хай вони працюють на нас, на нашу державу.
Сподіваюся, що мій голос буде почутий, і ми не втратимо, можливо, останній шанс. Далі - прірва.
З повагою до всіх,
Павло Іванович Кобзистий,
с. Українське Талалаївського
р-ну Чернігівської обл.
Останні новини
Версія для друку
