Архів: 26.02.2004 – 15.03.2004
Олександр МОРОЗ: "Досить чекати легких шляхів, простих пояснень, досить шукати винних. Треба просто братися за потрібну роботу, яку, крім нас, ніхто не зробить". Доповідь Голови СПУ Олександра Мороза на XVI позачерговому з'їзді партії (27.07.2010)
Товариші делегати і запрошені! Позачергові з'їзди ми скликаємо тоді, коли виникає потреба знайти відповідь на виклики, створені зміною політичної ситуації, знайти місце партії в процесах, що відбуваються, знайти оптимальні способи впливу на ці процеси в інтересах суспільства і самої партії.
Ситуація в країні змінилася суттєво. В загальній суспільній атмосфері, в оцінці того, що відбувається, самими людьми. Вони глибоко не вникають у складові економічної та соціальної політики, в її внутрішні та зовнішні аспекти. Це традиційно напівзакрита сфера для більшості населення. В політиці нової влади є багато фрагментів попередньої політики, і обиватель звично міркує, що "не його там мелеться". Надбудова суспільства в Україні у вигляді влади має завелику дистанцію від людини, і тому людина не хоче морочити собі голову тим, що від неї не залежить, звично повторюючи висновок: "Усі вони однакові". "Я", ("ми") і "вони" - ці займенники в українській політиці настільки віддалені, що відстань між ними повинна викликати тривогу в усіх, хто займається політикою, найперше, у тих, хто має владні повноваження.
Чим же в такому разі пояснюється зміна суспільних настроїв? Пояснюється втомою від недавньої п'ятирічної свари між відомими достойниками. Навіть у селі, коли баба Палажка і баба Параска перемивають одна одній кістки, це дратує людей, викликає їх осуд та глузування. А коли таке робиться на рівні держави та ще при обов'язкових присяганнях в любові до народу й до кожного "маленького" українця, то така "любов" здається збоченням, від неї кортить відсторонитися.
Припинення дражливого скандалу викликало полегшення у людей і навіть невелику надію на те, що у спокійній ситуації при тверезих головах у владі може й справді станеться щось корисне для кожної людини.
У тому й полягає причина змін. Але їхня природа суб'єктивна, як будь-які настрої. Вони змінюватимуться під впливом реальних речей. Погляньте, виникло питання плати за газ - і настрої людей змінюються. Ще невідомо, як усе відіб'ється на комунальних тарифах, у що виллються субсидії, а реакція населення тривожно-негативна. Ми зобов'язані такі зміни передбачати, впливати на них, орієнтуючи людей у відповідному напрямку.
А для себе, для партії, треба чітко розуміти стан політичних, економічних, соціальних та духовних процесів, їхні причини й тенденції, можливості впливу на них з боку партії. Що ж у цьому сенсі відбувається в Україні?
Завершилася зміна суспільного ладу. В країні утвердилися засади капіталізму в його, можливо, найгіршому варіанті. Соціалістичні паростки розтоптані, а де не вдалося перевести відносини повністю на капіталістичний лад - у сільському господарстві, наприклад, - там зруйновані виробничі стосунки, аби підготувати середовище до головного - привласнення основного багатства - землі. Привласнення за безцінь.
Повсюдно простежується протиріччя між характером нових суспільних відносин і їх сприйняттям більшою частиною населення. Люди продовжують звертатися до влади, в різні ланки управління, звично вважаючи, що держава вирішуватиме їхні проблеми: трудові, побутові, соціальні... Але держава - це вже не "ми", навіть у формальному сенсі. Це, якраз, "вони" - бо влада і вся державна машина зорієнтовані на інтерес капіталіста. В основі цього інтересу - прибуток, вигода. Вже тільки за цією ознакою народ (у своїй масі) і капітал стають на протилежні позиції у соціальній ієрархії. А коли капітал іще стає безпосередньо владою, тоді згадана протилежність стає абсолютною: народ і влада - антагоністи.
Парадокс полягає в тому, що цю протилежність створено, не в останню чергу, зусиллями тих, хто від того найбільш потерпає, - зусиллями народу.
Аналіз усіх наших попередніх з'їздів свідчить, що ми передбачали загрозу, котра нині стала дійсністю. Орієнтували на те свій актив, членів партії, просто думаючих людей. Можливо, погано орієнтували. А, можливо, в суспільних процесах присутній елемент невідворотності: об'єктивність повинна визріти, стати фактором впливу на свідомість окремої людини, а з тим - на суспільну свідомість. Між тим, об'єктивність складається, її формування завершується, а усвідомлення її суті суспільством відстає у часі.
Подолати це відставання - одне із завдань партії, що відстоює соціальну справедливість. Але це один бік справи. Складніше - перетворити усвідомлення у дію. У соціальну дію. Ось, приблизно, з таких двох компонентів і складається завдання Соціалістичної партії: допомогти людям розібратися в тому, що відбувається в країні й організувати їх на боротьбу за ті відносини, де кожний почуватиме себе людиною. Так, - у капіталістичній країні, бо соціалістична дійсність - це вже віддалена перспектива, отже віддалене й завдання для партії, воно потребує теоретичного обгрунтування, а згодом - ідеологічних та організаційних дій.
А на нинішньому історичному відрізку конкретні завдання партії стосуються соціал-демократичного змісту: як у капіталістичній державі добиватися соціальної справедливості і як формувати передумови для відповідного суспільного ладу - соціалістичного.
Ці завдання випливають із нашої Програми. Вони не раз повторені й деталізовані в документах попередніх з'їздів і Політрад. Тому, виходячи саме з нинішньої ситуації, зупинимося на найголовніших, базових, які передбачають підготовку наступних позитивних змін. Йдеться, загалом, про три речі: влада, зайнятість, власність.
Чому на перше місце я поставив слово "влада"? Тому, що наша практика доводить: щоб добитися щось із того, що передбачено в нашій програмі, треба мати інструменти впливу. Такими інструментами є влада, можливість впливати на зміст прийнятих нею рішень.
Сьогоднішня влада є відображенням інтересів крупного, найперше, промислового бізнесу. І персональним складом своїм - переважно так само. Вона, зрозуміло, не буде діяти всупереч власним інтересам, а сподіватися на індивідуальні зусилля якогось героя з вищих ешелонів влади - скоріше утопія. Навіть якщо він (скажімо, Президент) розуміє невідповідність того, що є у владі, завданням, які стоять перед державою, і потребам мільйонів людей. Йому не дозволять діяти всупереч інтересам крупного бізнесу. А цей бізнес складався в специфічних умовах України в попередні два десятиріччя. Бізнес проростав на сировинних ресурсах і транзитних можливостях України, на кон'юнктурі світового ринку й міжнародного розподілу праці, де саме така - сировинна, низькотехнологічна зі стагнуючим внутрішнім ринком - Україна й потрібна. Тому не варто сподіватися, що крупний бізнес стане рушієм модернізації української економіки. Йому прибуток дають не комп'ютерні технології, програмний продукт, біотехнології чи виробництво екологічно чистих продуктів харчування. Він живиться з газу, металу, хімії, зерна і... з обкрадання бюджету. Йому добре й так: за рахунок дешевої робочої сили (через величезну конкуренцію на ринку праці) і різницю цін на нестабільному світовому ринку мати солідні прибутки. Вони дозволяють вести подвійну бухгалтерію, ховати частину доходів за рубежем (більш злодійський спосіб) або капіталізувати його, через власні - нібито зарубіжні - кампанії, перебирати собі у власність основні фонди споріднених виробництв. (Це більш цивілізований спосіб.)
Те, що є, звичайно, краще, ніж владу, яку недавно творив спекулятивний капітал з відверто кримінальним підгрунтям. Там бомжі правили державою, ледь зводили кінці з кінцями в своїх діамантових прикрасах та "прикидах" всесвітньо відомих фірм. Сьогодні хоч ясно, що зовнішній антураж високої влади придбаний нею "на свої", без брехні та облесливості.
Але ж задавлені виразки української влади залишилися, вони розрослися і примножилися повсюдно в чиновному апараті, де не можна нічого вирішити без хабаря, "відкату", де закон служить лише орієнтиром для кримінального маневру, силові і правоохоронні структури - каральним засобом при зведенні рахунків, а всі майже функції влади стали предметом наживи: закупівлі, митні справи, ліцензування, оподаткування, інвестиційні проекти, відведення земель, медицина, освіта і т.д. аж до ритуальних послуг. Суспільство хворе корупцією. З цією епідемією боротися можна тільки тоді, коли на вищих щаблях влади можна буде побачити тих, кому болить держава, у кого є совість, хто особистий інтерес ставить після народного.
Ми чуємо від нинішньої влади немало заяв про боротьбу з корупцією. Якщо це не данина моді, а справжні наміри, ми готові долучитися до такої боротьби. Згадуємо про це не в контексті теми з'їзду, а не забуваючи про спотворене лице нашого суспільства. Спотворене корупцією, особливо казнокрадством.
Наш невеликий досвід присутності у виконавчій владі та дещо більший - у законодавчому органі дозволяє говорити про можливості впливати на політику держави. А участь у законодавчому органі та у владі на місцевому рівні - про здатність захищати права та законні інтереси громадян. Прикладів того ви можете навести достатньо. Частину їх ми регулярно висвітлюємо на сторінках "Товариша" та інших газет. Досить і прикладів протилежного змісту, потрапивши у якусь ланку влади за підтримки партії, людина забуває про свою партійність. Вона приєднується до тих, хто торгує рішеннями продається сама. У наскрізь корумпованій державі це не дивно. Але це не виправдання для соціалістів. Для нас тут доречний вираз: "краще менше та краще". Місцеві вибори, які відбудуться у кінці жовтня, дають змогу продовжити цей досвід.
З приводу участі в кампанії вчора Політрадою прийнята відповідна Постанова. Щоб не зупинятися на технології кампанії, хочу звернути увагу на кілька важливих моментів. Наша партія добре структурована, присутня практично в усіх адміністративно-територіальних одиницях. Норми нового закону дозволяють скористатися цією перевагою порівняно зі всіма практично партіями. У нас є досвід (здебільше погано використаний, на жаль) участі у радах різних рівнів, у керівництві територіальними громадами. Кілька місяців до виборів - достатній час, щоб скористатися цими перевагами. Скористатися і мати успіх, якщо мобілізувати свої можливості, опертися на своїх активістів - на людей: і теперішніх депутатів та голів населених пунктів, і тих, хто претендує на участь у місцевій владі, і, в не меншій мірі, на тих, хто від нас забезпечуватиме виборчий процес.
Добиваючись участі у владі, ми розуміємо, якою вона буде в ближчі роки. Вже з місцевих виборів посилюватиметься вплив нинішньої владної партії - Партії регіонів. Її кадрова політика, ініціативи щодо конституційних змін, загальна структурованість і рівень представництва в нинішніх місцевих радах та адміністраціях дозволяють говорити про таке посилення, навіть не згадуючи про наявний адмінресурс. Тим більше, що її основні противники розпорошені, традиційно по-українськи гризуться поміж собою за булаву. Влада іще посилиться, якщо не зробить грубих помилок. Такий природний наслідок розвитку політичної ситуації. Однак у ньому є тривожна перспектива. Вона зв'язана з намірами частини еліти правлячої нині партії зробити взагалі однопартійну систему. Фактично однопартійну. Для України це небезпечно своїми наслідками. Як не дивно, для Партії регіонів теж, хоч це клопіт її керівників.
Світовий досвід свідчить - стабільно розвиваються країни там, де влада розумно розподілена. І сама по собі у статусі і функціях її гілок, і щодо політичної відповідальності владоутворюючих партій. Концентрація влади в одних руках і домінування однієї політичної сили веде до спотворень у суспільному житті, обертається катастрофою для держави. Саме тому ми не можемо байдуже спостерігати за різними спробами повернутися до авторитаризму. Не можна забувати, що він - авторитаризм - за десятиліття так званої епохи Кучми заклав механізми руйнації держави й суспільства: розтягування власності поміж "своїми" замість приватизації, безглузді структурні деформації економіки замість реформ, знищення важливих галузей, найперше агропромислової, знищення внутрішнього ринку, розвал соціальної сфери, збиткування над моральними й духовними цінностями. Авторитаризм започаткував знищення сільської поселенської мережі. Виродження управлінського апарату, відверте злодійство, збиткування посередництва над виробником і споживачем та повне безправ'я і безперспективність для трудящої людини - це все наслідки авторитаризму. Бо система влади і зміст суспільних відносин - речі взаємопов'язані. Забувати про це можуть хіба що тимчасовці, котрі гадають, що влада - вічний атрибут, або ж не зовсім адекватні люди месіанського штибу.
Ми ж - люди нормальні. Тому хочемо (і будемо добиватися), щоб влада в Україні була демократичною, а система її організації зберігалася стабільною так, як вона прописана в існуючій Конституції. Зміни в Конституції можливі, але відносно вдосконалення організації влади вони можуть стосуватися посилення ролі органів місцевого самоврядування, тобто запровадження європейської системи управління.
Таким, гадаю, має бути наш орієнтир у політиці і, сподіваюсь, він може знайти позитивний відгук від виборців під час кампанії нинішнього року.
Наша соціальна опора - люди найманої праці. Сьогодні їм найскладніше. Головною причиною таких складнощів є відсутність самої праці як джерела добробуту і спокою. Ще у жовтні 2008 року, реагуючи на розгортання кризи, ми пропонували колишньому уряду план заходів для її подолання. Суть заходів зводилася до простого й необхідного не лише для подолання кризи. А саме, до одного - дати людям роботу. Роботу, з якої можна жити. Ми готові запропонувати владі цілу програму вирішення проблеми зайнятості, але на нинішньому з'їзді вважаю потрібним торкнутися лише одного її фрагмента - розвитку кооперативного руху.
Недавно в Івано-Франківську ми провели нараду-семінар керівників партійних організацій разом з ініціаторами розвитку сучасної кооперації. Ясно, що в цій справі проблем поки що незрівнянно більше, ніж здобутків. Також ясно, що це має бути важливий напрям державної політики. Так само ясно, що ближчими роками влада тим не буде перейматися, що розрахунок слід вести на ініціативу людей. Висловлюючись політологічно, - на ініціативу мас. Але цю ініціативу треба генерувати. Зробити це може партія, для якої доля людини праці й соціальна справедливість - не пустий звук чи передвиборне гасло. Це може зробити (і мусить зробити) наша партія.
Вихідні дані для вирішення завдання для всіх очевидні. Візьмемо для розгляду лише часточку цього завдання. В Україні мільйони людей мають присадибні ділянки та іншу землю для користування. Вони вирощують продукцію, частково задовольняючи свої проблеми, частково намагаючись її продати, щоб мати якусь виручку, необхідну для життя. З іншого боку, в містах і селах є мільйони людей, яким така продукція потрібна. Де вони її дістають? Найчастіше, в супермаркетах та на базарах. За яку ціну? І за яку ціну виробник збуває результати своєї праці? Чому між ціною збуту і ціною придбання прірва, яка заповнюється людськими грішми, а в цій прірві розкошує посередник, що наживається на неможливості виробнику продати, а споживачу - купити за справедливою ціною необхідний товар? Таким чином, виробник (у нашому випадку - селянин) працює задурно і довго так не витримає, а споживач шалено переплачує, і тому не зводить кінці з кінцями. Це абсурдна схема розподілу праці, товару і прибутку.
Треба юридично, організаційно, економічно, технологічно, мотиваційно об'єднати кінці процесу виробництва, розподілу і споживання. Не справа з'їзду розглядати деталі для розв'язання цього завдання. Вони складні, правда. Але це та конкретика, яка сьогодні не дає жити людям, а при хорошій організації може революційно перевернути соціально-економічну ситуацію в державі й дати ще й небачені політичні наслідки.
Яким чином це стосується партії? Знайти людей. Людей небайдужих, здатних до діла, невдоволених своїм станом. Їх тисячі й тисячі. Три роки тому на з'їзді ми підняли цю тему. Справа наштовхнулася на шалений спротив тих, хто на словах прагнув так званого оновлення. (Кажу "на словах", бо що було на думці - тепер видно кожному). Опонентів можна зрозуміти: проголошувати гасла, висловлювати претензії, посилатися на брак теорії ... - це простіше. Але люди стомилися від слів, від шоу під марками різних "Свобод". Вони хочуть бачити і знати, що хтось може конкретно запропонувати вихід із становища, в якому опинилися мільйони співгромадян. Вихід, де людина своїми руками і своєю головою дає собі раду, має перспективу для себе, своєї сім'ї. Коли тим займаються сусіди, односельці, земляки в місті (отже, ти - не сам), і коли твій індивідуальний пай у спільній власності зростає, тоді не треба їхати світ за очі, щоб вижити. Тоді у людей з'явиться надія на завтрашній день, бо одна із головних бід для багатьох людей - втрата перспективи, надії на краще життя, можливості себе реалізувати.
Партії, нашому активу потрібно освоїти цей напрямок. Спочатку пілотну його частину, потім поширювати досвід. Роблять же так вихідці з України в Канаді, Японії (правда, не наші вихідці). Не будемо тим займатися ми - займуться інші. Бо є така суспільна потреба.
Присутність у парламенті соціалістів упродовж 17 років дозволила зберегти від розбазарювання українську землю сільськогосподарського призначення. Сьогодні небезпека перетворення землі в звичайний товар загострюється. На позаминулому з'їзді партії ми схвалили концепцію земельних відносин і розвитку АПК. Вчергове повторюю, що ні подібного документу, ні самої схеми розв'язання однієї з найважливіших проблем України не має жодна партія.
Останнім часом часто можна почути настирливі пропозиції про перетворення землі в товар. Йдеться про джерело наживи для десятка-другого людей, про товар для пізнішого перепродажу найбільшого багатства за кордон внаслідок використання банківського кредитування під заставу землі. Йдеться врешті про втрату землі, втрату, по великому рахунку, державності.
Який вихід? Ми пропонуємо його у своїй концепції. З нею можна іти майже в кожну хату на селі, звертатися до більшості мешканців міст. Нас зрозуміють, отже підтримають.
Як перший крок у реальному захисті землі є пропозиція використання права оренди як предмета застави. І добре, що ініціатором розробки такого закону є теперішній міністр економіки Василь Петрович Цушко. Що й казати, авторством ми ладні поділитися з будь-ким, аби лише земля не вислизнула із рук українського народу. То катастрофа з дуже поганими наслідками. Ми не маємо права її допустити.
Ще раз повторю істину: ми, соціалісти, до сьогоднішнього дня зберегли українські чорноземи власністю українського народу. Ми зобов'язані відстояти її від зазіхань лиходіїв. І в цьому нам потрібна підтримка виборців. У тому і їхній інтерес. Його треба пояснювати всім.
Узагальнюючи сказане і з огляду на майбутнє через кілька місяців і кілька років, нам треба вибрати напрям дій і власні принципові позиції.
Бачу їх такими.
1. Ми боремося за соціальну справедливість, права і свободи людей, за інтереси людей найманої праці. Один із інструментів у цій боротьбі - присутність у владі. Тому ми боремося за владу, бо вона дає змогу стояти на захисті прав і свобод людей, дозволяє поступово втілювати в життя наші програмні засади. Вважаємо поєднаними поняття соціальної справедливості, свободи й демократії. Свободу можна забезпечити лише тоді, коли політичні рішення приймаються демократичним шляхом.
2. Ми розуміємо, що ближчим часом влада залишиться такою, як є. Її політика не збігається з нашою у багатьох питаннях і щодо такої політики ми будемо в опозиції. Однак ми готові співпрацювати з владою в тих напрямках, які збігаються з інтересами народу й держави, пропонувати владі і суспільству альтернативні проекти вирішення злободенних проблем: зайнятості, корупції, підприємництва, кооперації, агропромислового комплексу та інших галузей економіки, житлово-комунального сектору та різних напрямків соціальної сфери, створення перспектив для молоді.
При тому співпрацю ми розуміємо на таких умовах, коли ми не поступаємося своїми принципами, вони не можуть бути платою за порозуміння. Компроміс не створюється за рахунок правди. Такого ж рівня співпрацю ми пропонуємо усім партіям, що братимуть участь у політичних кампаніях і формуванні органів влади.
Так ми розуміємо конструктивізм у політиці.
3. Соціалісти переконані в тому, що подолання впливів світової фінансово-економічної кризи, підсиленої наслідками бездумних економічних перетворень в Україні впродовж попередніх років незалежності, можливе лише за рахунок розвитку вітчизняних галузей економіки. Перспектива держави, суспільства, бізнесу й безпосередніх працівників знаходиться у вітчизняному виробництві, у стабільному внутрішньому ринку.
В цьому напрямку слід здійснювати перетворення, запроваджуючи інновації, економно витрачаючи ресурси, охороняючи природу, обмежуючи державою апетити тих, хто хотів би керуватися лише прагненням до збагачення.
4. Ми й далі будемо добиватися втілення нашої концепції земельних відносин, наполягаючи, зокрема, на запровадженні закону про право оренди землі як предмета застави, забезпечуючи виняткове право на землю українського народу, не допускаючи перетворення землі сільськогосподарського призначення в товар.
5. Впродовж ближчих років і на перспективу держава зобов'язана створити умови для розвитку підприємництва, - одного з важливих напрямків забезпечення зайнятості людей. Спрощення всіх процедур для створення і функціонування підприємницьких структур, підтримка ініціативних людей, вмотивоване і спрощене оподаткування - таким бачить СПУ сферу відносин, в якій закладаються підвалини стабільності в суспільстві.
6. Соціалісти всіляко сприятимуть становленню сучасного кооперативного руху, допомагаючи ініціаторам підбирати людей для такої справи, підтримуючи їх можливостями місцевих органів влади, допомагаючи готувати нормативну базу, запроваджуючи кращий вітчизняний і зарубіжний досвід, пропагуючи успіхи кооперативів.
7. Партія докладатиме всіх зусиль для подолання найбільшого зла - корупції, добиваючись запровадження декларацій доходів і витрат усіх чиновників, введення диференційного оподаткування доходів і майна.
8. Як партія, що сповідує принцип соціальної справедливості й захисту людей найманої праці, будемо добиватися такого порядку, щоб перед прийняттям законів, що регулюють трудові відносини (Трудовий кодекс, зокрема), пенсійне забезпечення та ін., повністю враховувалась думка тих, кого ці закони стосуються - трудівників і ветеранів праці.
9. Нашою постійною турботою охоплені будуть ветерани війни і праці, діти війни, соціально незахищені верстви населення, молодь і жінки. В цьому відношенні зміцнимо зв'язки з відповідними громадськими організаціями й рухами, з політичними партіями, найперше, з Партією дітей війни.
10. Соціалістична партія України незмінно відстоюватиме потребу зростання ролі органів місцевого самоврядування, - найважливішої умови децентралізації влади та її демократизації, розмежування бізнесу і влади, перетворення людей у громадян, населення - у народ. Партія саме таким бачить шлях впровадження європейської моделі управління, єдино ефективної для України. В цьому напрямку ми бачимо вдосконалення конституційних норм і законодавства, вважаємо принциповою справою захист Конституції України.
11. У сфері зовнішньої політики соціалісти залишаються переконаними прибічниками рівноправних взаємовигідних стосунків з Росією та іншими країнами СНД. Розуміючи перспективність європейського вибору, переконані в тому, що розраховувати на членство в ЄС та партнерські стосунки з іншими країнами Заходу Україна може лише при запровадженні європейських засад суспільного життя та добробуту людей: демократії, системи державного управління, гарантії прав і свобод людей. Такий шлях охоплюється нашим гаслом: "Збудуємо Європу в Україні".
Виходимо з того, що Україна має увійти до Європи не бідним родичем, а сучасною суверенною державою, якій є що запропонувати Європі та світу, в тому числі в справі розв'язання глобальних проблем голоду та потепління, безпеки та співробітництва, привносячи усвідомлення необхідності політичного регулювання світового ринку.
12. Будучи однією з кількох партій, існування яких збігається з віком сучасної України, соціалісти завжди сприяли створенню зародків громадянського суспільства. Будемо продовжувати зусилля в цьому напрямку, співпрацюючи з громадськими організаціями (в першу чергу, створеними за нашої ініціативи), з профспілками. Допомагаючи їм у становленні і співпрацюючи у справах захисту прав людей.
13. Авторитет партії, її вплив на життя держави, суспільства, громад і конкретних людей значною мірою залежатиме від здатності поліпшити її роботу в усіх напрямках: теоретичному, ідеологічному, організаційному. Засоби такого поліпшення традиційні:
- кадрова робота, ротація кадрів, опора на тих, хто здатний працювати з людьми, підтверджує те результатами, створення резерву кадрів на всі партійні посади;
- висування кандидатами в депутати різних рівнів активістів партії, що користуються довірою виборців, не уникають відповідальності за відстоювання законних інтересів людей, проявляють ініціативу і настирливість у депутатській діяльності, звітують про неї перед виборцями;
- безперервна взаємодія партійних комітетів і фракцій соціалістів у відповідних радах, спільне вирішення актуальних питань, інформування партійців і населення про зроблене;
- функціонування громадських приймалень партії, результативне завершення розгляду пропозицій і звернень громадян, популяризація того, що вдалося зробити;
- планування і аналіз виконання наміченого в роботі організацій партії та її комітетів. Демократичний характер взаємин, однією з ознак чого є реальні справи, чіткі доручення кожного партійця, оцінка кожному за заслуги, непримиренність до пустослів'я і резонерства, керування принципом демократичного централізму;
- введення практики колективного обговорення важливих питань у партійних організаціях і комітетах. Вивчення та узагальнення пропозицій партійців, кожен з них повинен постійно відчувати свою причетність до загальнопартійних справ;
- безперервна робота для поповнення партії небайдужими людьми, котрим соціальна справедливість - не гасло, а мета, спосіб життя. Постійний аналіз складу партійних організацій;
- навчання активу (від Голови СПУ до кожного члена партії) за профілями діяльності, участь у круглих столах, дискусіях, семінарах;
- створення аналітичного центру партії, посилення ролі сайту "Соцінформ", широке впровадження мережі Інтернету для організаційної та агітаційно-пропагандистської роботи;
- підготовка так званих спікерів партії для донесення позиції партії з актуальних питань на різних рівнях інформаційного простору;
- здійснення аналізу виконання владою законів України щодо внутрішнього й зовнішнього розвитку держави, інших законів та програм. Те ж саме робити на місцевому рівні. Використовувати одержані дані для проведення агітаційно-пропагандистської роботи;
- передплата партійних та близьких до партії видань з метою повної інформованості кожного члена партії про ставлення партії до важливих справ у житті суспільства і держави. Передплата на загальнопартійну газету - важливий критерій оцінки роботи відповідного комітету;
- поліпшення якості газет, орієнтація їх на популяризацію практичної роботи партійців, використання газет як пропагандистського й організаційного засобу;
- відновлення випуску теоретичного журналу, тематичних бюлетенів, стимулювання партійних дискусій на суттєві теми теоретичного та ідеологічного характеру;
- матеріальна підтримка партії кожним її членом. Впорядкування фінансового забезпечення статутної діяльності партійних комітетів та організацій, виходячи з їх рівності та переважно роботи активістів на громадських засадах;
- постійна увага до програмних та статутних положень, їх вдосконалення при потребі та безумовне дотримання. Якість роботи партійця, організації чи комітету - головний критерій оцінки;
- жива робота контрольних комісій партії з метою своєчасної орієнтації комітетів і організацій, поєднання суворої свідомої дисципліни з духом довіри та взаємної товариськості;
- посилення відповідальності кожного партійця за доручену справу, за єдність партії та її авторитет.
Звичайно, в доповіді не передбачалося охопити всі фрагменти партійного життя. Так, ми стурбовані тим, що останніми роками вплив партії на суспільне життя не відповідає ні потребам суспільства, ні цілям та можливостям партії. Не шукаймо об'єктивних причин такого стану. Причини суб'єктивні. Ми самі нашкодили своїй партії більше, ніж усі наші опоненти разом узяті. Тому досить чекати легких шляхів, простих пояснень, досить шукати винних. Треба просто братися за потрібну роботу, яку, крім нас, ніхто не зробить.
Сподіваюся, що керівництво партії у новому складі врахує ці потреби й соціалісти гратимуть у житті народу і держави ту роль, яка відповідає сутності політичної організації, що стоїть на засадах суверенності України, соціальної справедливості, прав та свобод кожної людини.
Олександр МОРОЗ
24 липня 2010 р.
Архив за 26.02.2004 – 15.03.2004
Версія для друку
