Архів: 26.02.2004 05.03.2004
Денис РУСАК: "СПУ ніколи не зникне з політичної карти України!" (14.12.2011)
Напередодні другого етапу XVII з'їзду Соціалістичної партії України редакція "Товариша" звернулася до заступника Голови СПУ з питань ідеології Дениса Русака з проханням відповісти на кілька запитань.
- Денисе Миколайовичу, спочатку, виконуючи численні побажання, просимо, аби Ви розповіли нашим читачам про себе - все-таки в керівництві СПУ Ви людина нова.
- Народився в Харкові в родині студентів. У перший клас пішов 1985 року на батьківщині батька, у Чорнобилі. Після евакуації у 1986 році внаслідок аварії на ЧАЕС деякий час навчався в школі м. Брянка, що на Луганщині, потім у м. Хмільник Вінницької області, де і закінчив середню школу з золотою медаллю. У юнацтві інтереси були різні - це і спорт (займався велоспортом, грав у футбол за місцеву команду "Радон", вечорами з друзями пропадали в шкільному спортзалі), був призером багатьох міських олімпіад з хімії та фізики, улюбленим дозвіллям була і залишається художня література.
Вирішив реалізувати мрію дитинства - стати цивільним пілотом і склав іспити в КМУЦА (сьогодні НАУ) на факультет льотної експлуатації повітряних суден. Проте доля склалася по-іншому, факультет перевели на льотну базу в Кіровоград. Враховуючи тодішні реалії - відсутність тренувального нальоту годин та незатребуваність випускників авіакомпаніями - я вирішив, що необхідна інша спеціальність, і в 1997 році вступив до Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка на відділення міжнародних економічних відносин.
Під час студентства в КНУ отримав відрядження на навчання в Каїрському університеті (Арабська республіка Єгипет). У 2002 році з відзнакою закінчив магістратуру і отримав направлення на роботу до Верховної Ради України в комітет у закордонних справах. В апараті Верховної Ради працював на різних посадах: секретарем Постійної делегації ВРУ в ПАЧЕС, секретарем Парламентської асамблеї Україна - Польща, консультантом секретаріату комітету в закордонних справах.
У 2004 році вирішив залишити роботу на державній службі та продовжити наукові дослідження в аспірантурі Інституту міжнародних відносин на кафедрі світового господарства та міжнародних економічних відносин з відривом від виробництва. Аспірантуру закінчив у 2008 році, захистивши кандидатську дисертацію, пов'язану з діяльністю корпорацій, щоб знайти відповідь, як боротися зі світовими корпораціями, які поглинають міжнародну економіку та країни. У своїй науковій роботі я довів, що в Україні державні підприємства були більш ефективними для населення, аніж акціонерні товариства - новоприватизовані компанії.
Також не один рік займався комерційною діяльністю, адже однією наукою в місті Києві прожити складно. Багато проблем, пов'язаних з комерційною діяльністю, я пройшов ще в студентському віці, і що таке правовий нігілізм та "наїзди" силових відомств - відчув на собі. Але хочу зізнатись, що для мене комерційна діяльність ніколи не була пріоритетною, адже я, по суті, не сприймаю норм та правил капіталістичного суспільства. Для мене наукова діяльність - це подальша розробка соціалістичної альтернативи з урахуванням сучасних тенденцій у світовому господарстві та міжнародних економічних відносинах.
- Багато активістів партії, котрі слухали Ваші виступи на різних заходах, читали публікації, у тому числі й на особистому блогові, відзначають чіткість і однозначність Ваших соціалістичних переконань при аналізі й оцінці суспільно-політичних процесів в Україні і світі. Звідки це у Вас? А заодно ще одне запитання - чому обрали саме СПУ, адже є й інші партії, котрі декларують прихильність до лівої ідеї? Та ж КПУ, наприклад. Нарешті, чого гріха таїти, дехто з партійців, говорячи про Вас, згадує, що у керівництві СПУ вже були "молоді та перспективні", згадуючи і Ю. Луценка, і того ж С. Деркача, котрий ще недавно за протекції М. Рудьковського став секретарем Політради СПУ з міжнародних питань, а потім полишив партію, бо регіонали начебто пообіцяли підтримку на мажоритарному окрузі в разі переходу в ПР...
- Членом партії став свідомо у 2002 році, адже на всіх виборах мої батьки підтримували СПУ. Пришвидшило моє входження у лави соціалістів і знайомство у Верховній Раді з Іваном Боким, з котрим, попри різницю у віці, ми вже довгих 10 років залишаємося друзями. Разом нам вдалося зберегти свого часу газету "Сільські вісті", яку влада хотіла через суд закрити, вдалося врятувати представництво соціалістів у Постійній делегації ВРУ в ПАЧЕС. Разом з ним ми зустрічалися з багатьма відомими у світі соціалістами - представниками правлячих соціалістичних партій. І сьогодні нас поєднує спільне ідеологічне бачення розвитку СПУ, її місця і ролі в суспільстві. Стосовно вищезгаданих осіб (Луценка, Деркача), можу зазначити, що мета будувати соціалізм в них таки була. Більше того - вони його побудували: в окремо взятих своїх родинах. Тому сьогоднішня їхня відсутність у лавах соціалістів є закономірною.
- Ми вже торкнулися проблем лівого руху в Україні. Одна з головних - відсутність єдності. Який підсумок і які висновки можна зробити після тривалих консультацій щодо організаційного об'єднання лівоцентристських партій на базі СПУ?
- Головний висновок - партія долає еволюційну стадію свого розвитку. Падіння загальнонаціональних рейтингів пішло нам на користь, ми переходимо від кількісних параметрів до якісних (позбуваємося пристосуванців), колектив наших партійців стає монолітним у баченні розвитку партії. І засідання Політради 26 листопада є цьому підтвердженням. Партійці одностайно висловилися проти зміни назви партії, підтвердили неможливість розпуску СПУ для створення нової партії. Це означає, що партія не зникне з політичної карти України, попри всі потуги наших опонентів! А в діях деяких партій, що ініціювали процес об'єднання, саме і спостерігалися потуги знищити СПУ шляхом зміни назви та розпуску. Зокрема, на цих пунктах наголошували Й. Вінський та С. Ніколаєнко. Переконаний, що другий етап XVII з'їзду покаже, у кого були наміри об'єднатися навколо соціалістичної ідеології, а хто переслідував цілі знищити Соцпартію як політичний суб'єкт наступних парламентських виборів!
- Передбачаю, та власне, вже лунають звинувачення на адресу Соцпартії в нібито деструктивній позиції її керівництва. Зокрема, лідер "Справедливості" С. Ніколаєнко невдоволений останнім рішенням Політради СПУ щодо відмови соціалістів змінювати назву своєї партії.
- Позиція Ніколаєнка і Вінського відображає рейтинг їхніх партій. Самостійно свої політичні амбіції їм реалізувати не вдалось, а повертатись в СПУ як рівні серед рівних вони не мають бажання, адже свого часу вони зробили все, щоб її дискредитувати. Тому їхні мотиви спрямовані на знищення політичної пам'яті про їхнє минуле. А практика людської психології, у більшості випадків корисливих індивідуумів, говорить про те, що вони завжди намагаються знищити пам'ять про тих, кому вони чимось зобов'язані. У цьому випадку і своїм політичним минулим, і міністерським посадам вони зобов'язані СПУ!
- Але ж і в Соцпартії є ті, хто готовий відмовитися від назви СПУ, мовляв, вона дискредитована. Що робити з ними?
- Це пристосуванці і колабораціоністи, які під виглядом "ребрендингу" намагаються знищити пам'ять партії (без минулого в СПУ не має політичного майбутнього), і ми таких соціалістів маємо позбутися! А тих, що щиро помиляються, сьогодні одиниці, і вони дослухаються до думки більшості (адже демократичний централізм в СПУ ніхто не відміняв). До речі, термін "ребрендинг" у партійній діяльності я взагалі не сприймаю - потрібно працювати для людей, а не замилювати очі новими назвами та кольорами! Деякі наші керівники ОК підхопили запущену Рудьковським ідеологічну нісенітницю щодо партійного "ребрендингу", навіть намагаються знімати відомих, досвідчених секретарів райкомів, мовляв, вони вже не є "брендовими" особами! Попередній президент Ющенко міг дозволити собі назвати українця "маленьким", а наші "нові" соціалісти можуть сказати іншому соціалісту, що він не "бренд" - ось тенденції, які лежать у вимогах змінити назву партії. Хочу попередити, що нині керівництво СПУ тримає під контролем будь-які скарги, пов'язані з випадками нетовариських стосунків у партії, і ми захистимо секретарів, які присвятили роки свого життя роботі в партії. За брендами та іншим сміттям треба відправляти таких людей з партії в крамниці, якщо в них психологія крамарів, а не партійців!
- За розмовами про об'єднання якось в тіні залишаються не менш важливі питання, зокрема, нещодавно ЗМІ від Вашого імені повідомили про підготовку нової Програми СПУ. Про що йдеться?
- Так, сьогодні готується нова виборча програма партії! Я отримую багато листів від наших активістів. Програма незабаром буде остаточно готова для розгляду в лютому на XVIII з'їзді СПУ. Основні її напрями виписані в Маніфесті СПУ, який буде розглянуто 18 грудня. Програма спрямована на те, щоб повернути людині все те краще, що було в Радянському Союзі - стабільність і впевненість у завтрашньому дні, гарантований соціальний захист, безкоштовну медицину та освіту! Держава візьме всі соціальні витрати українців на себе!
- Ви встигли об'їхати багато обласних організацій СПУ, побували на пленумах багатьох обкомів. Які враження, що б хотіли відзначити і побажати однопартійцям на рівні областей?
- Сьогодні в партії залишилися ті, хто вболіває за соціалістичну ідею, і дорога у нас з ними спільна, і проблем спільних багато! Вдячний старшому поколінню наших партійців, що вони не розчарувались і залишилися з нами, нам необхідна ваша допомога! Хотілося попросити вас допомогти з формуванням стійких моральних та ідеологічних переконань нового покоління партійців - саме цього у своєму розвитку в перспективі потребуватиме СПУ!
Розмову вів Павло КВІТА
Архив за 26.02.2004 05.03.2004
