Крен управо. Залишившись без влади, Юлія Тимошенко вирішила зробити ставку на радикалізм (09.03.2010)
Риторика вже екс-прем'єра останнім часом істотно видозмінилася. Ще недавно вона робила ставку на яскраві і максимально популістські гасла. Але зазнавши поразки в президентських перегонах і втративши крісло глави уряду, лідер БЮТ вирішила зіграти на території націоналістів.
"Правіше їх тільки стіна"
Соціологи неодноразово підтверджували - ліві ідеї користуються великою популярністю у населення України. Ось тільки, на превеликий жаль, українці звикли прислухатися часто-густо тільки до слів, не звертаючи увагу на ідеологічну основу. Чим іще можна пояснити той факт, що Тимошенко, фактично оперуючи соціалістичними гаслами, змогла, хоча й тимчасово, але заручитися підтримкою значної частини суспільства? Інша справа, що декларовані принципи відкидалися нею, як непотрібні. Це легко пояснюється - ліберальний політик не може проводити політику соціальної рівності. Вона йому чужа. І також цілком природно, що розчарування в Тимошенко як політику з часом набуло масового характеру.
Зараз часто можна почути: пішовши в опозицію, Тимошенко виявилася в зручному становищі, мовляв, тут вона почувається як риба у воді. Це твердження є щонайменше спірним. Дійсно, певна зручність полягає в тому, що вантаж боргів, помилок, прорахунків, накопичених за п'ять років прем'єрствування, формально звалився з її плечей. Більше того, у неї вистачає сміливості говорити про те, що відповідальність за стан економіки з моменту її відставки несуть новий Президент і майбутній Кабмін. З іншого боку, усвідомлення того, що старі гасла більше не працюють, не дає їй упевненості в завтрашньому дні. Сидіти склавши руки - смерті подібно. Для того, щоб не піти в політичне небуття, необхідно робити радикальні кроки. Ось і вирішила леді Ю у своєму новому політичному кредо уподібнитися до англійських консерваторів кінця XIX століття, про яких з іронією говорили: "Правіше їх тільки стіна".
Є у Юлії Тимошенко така риса - привласнювати собі те, що їй не належить. Наприклад, вона намагалася, подекуди небезуспішно, приватизувати слово і поняття "демократія". За її логікою, демократична коаліція тільки та, в якій є БЮТ, причому у провідній ролі. Демократичний президент - виключно Тимошенко. І так далі, до нескінченності. Схоже, на черзі нові поняття, які леді Ю хоче закріпити винятково за своєю персоною. Йдеться про "патріотичні" сили.
На чужій території
Можна не сумніватися, що деякі націоналістичні, в тому числі й маргінальні, організації із здивуванням сприймуть цю новину. Хоча б тому, що протягом своєї політичної кар'єри Юлія Тимошенко неодноразово загравала з цими темами, але раніше не була помічена в пристрасному, за межею розумного, патріотизмі. Так, її любов до Бандери прокинулася зовсім нещодавно. Цієї зими під час поїздки в Черкаси Тимошенко запропонувала створити пантеон національних героїв, номером один в якому буде саме Степан Бандера. Ні до, ні після цього вона не дозволяла собі давати таку категоричну оцінку діяльності цієї украй суперечливої історичної особи. Але тепер крок зроблено і виникає цікаве питання: кого Тимошенко вітатиме 9 травня? Ветеранів Великої Вітчизняної війни і воїнів УПА? Якщо і тих й інших, то в якій черговості? Одне зрозуміло - ВО "Свобода" та деякі інші маргінальні організації відтепер з подвоєною увагою слідкуватимуть за кожним кроком так званої "демократичної опозиції". Для них вона не просто суперник, а ворог, який чинить замах на електорат. Націоналістичний рух в Україні хоча й роздроблений, але достатньо зубастий, аби покусати навіть бувалого екс-прем'єра.
Минулі президентські вибори продемонстрували стійку тенденцію - Юлія Тимошенко втрачає електорат на заході країни. При цьому ставка на схід і південь України себе не виправдала. Та й центр вже не так однозначно її підтримує. Саме тому, швидше за все, екс-прем'єр вирішила зосередитися на колись базовому для себе регіоні. Саме тому вона спробує зіграти на тих темах, які близькі жителям Івано-Франківська і Львова, Тернополя і Рівного, але при цьому абсолютно не сприймаються суспільством в цілому. І тут існує ризик (щоправда, не для України, а виключно для політика Тимошенко) повторити шлях Віктора Ющенка. Колишній глава держави за час свого президентства зробив ставку на роз'єднуючі аспекти нашої історії і помилився, зрештою отримавши сумнівний титул президента однієї Закарпатської області. Отже і у Тимошенко в перспективі є можливість стати опозиціонером навіть не регіонального, а обласного значення. Крен управо говорить про те, що її позиції в центрі України тільки слабшатимуть.
Данило КРАВЧЕНКО
Останні новини
Версія для друку
