Архів: 26.03.2007 – 18.05.2007
Щодо обмеження куріння у громадських місцях (26.11.2009)
Читач просить не публікувати його ім'я (м. Київ):
Завітав нещодавно до одного кафе й зіткнувся з тим, що в ньому всі скрізь палять і відсутні спеціально відведені місця для некурців. Мені особисто це дуже не сподобалося, бо я не курю. Хіба в нас немає якихось заборон або ж обмежень щодо куріння у громадських місцях?
ВІДПОВІДЬ ЮРИСТА:
На законодавчому рівні питання тютюнопаління в громадських місцях певним чином врегульоване. Водночас, як свідчить практика й випадок, описаний у вашому зверненні, не всі встановлені норми виконують.
Отже, яким чином закон захищає тих, хто не курить, від курців?
Основні принципи та напрями державної політики щодо запобігання курінню тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей тощо визначені Законом України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їхнього шкідливого впливу на здоров'я населення" від 22 вересня 2005 року 2899-IV (далі - Закон).
Згідно зі ст. 13 Закону, забороняється куріння тютюнових виробів у громадських місцях, зокрема:
у закладах охорони здоров'я, навчальних закладах, незалежно від форми власності й підпорядкування;
у спортивних спорудах;
у закладах, підприємствах та організаціях культури;
у залах чекання пасажирів на залізничних, авто- й аеровокзалах;
у вагонах поїздів, автобусах, таксі, включаючи маршрутні, тролейбусах, трамваях, метрополітені;
у ліфтах житлових будинків;
на територіях дитячих майданчиків.
Під громадським місцем у цьому Законі мається на увазі частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, чи за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
В інших місцях та на робочих місцях куріння тютюнових виробів дозволяється лише у спеціально відведених для цього місцях. Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, якої завдають здоров'ю людини куріння тютюнових виробів чи інші способи їх вживання.
На підприємствах (організаціях) громадського харчування для осіб, які не курять, відводиться не менше ніж половина площі цих громадських місць, розміщеної так, щоб тютюновий дим не поширювався на дану територію.
У готелях та інших місцях тимчасового розміщення громадян для осіб, які не курять, відводиться не менше ніж 50% номерів цих готелів та (або) місць розміщення.
Аналогічні заборони куріння у громадських місцях містяться й у Законі України "Про державне регулювання виробництва й обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року 481/95-BP, яким також встановлено, що відповідальність за належне обладнання спеціально відведених для куріння місць несе власник або орендар приміщення1. А органи місцевого самоврядування в межах відповідної адміністративної території мають право оголошувати вільні від куріння зони.
Що ж стосується відповідальності за порушення законодавства про заходи щодо запобігання та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення, то за невідведення на підприємствах (організаціях) громадського харчування для некурців не менше ніж половини площі цих громадських місць, розміщеної так, щоб тютюновий дим не поширювався на цю територію, а так само за невідведення у готелях та в інших місцях тимчасового розміщення громадян для осіб, які не курять, не менш ніж 50% номерів цих готелів та (або) місць розміщення спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності (Держспоживстандарт) застосовує фінансові санкції до суб'єктів господарювання у розмірі від тисячі гривень до 10 тис2.
Про вчинення зазначених правопорушень уповноваженою особою Держспоживстандарту складається акт, який разом із письмовим поясненням керівника відповідного суб'єкта господарювання та документами, що стосуються справи, упродовж трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції. А фінансові санкції накладаються керівником, заступниками керівника Держспоживстандарту, керівником чи заступниками керівника управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі після розгляду матеріалів, що засвідчують факт порушення.
Рішення про накладення фінансових санкцій оформляється постановою, що надсилається суб'єктові господарювання, на якого накладено фінансові санкції, та банківській установі, в якій відкрито поточний рахунок цієї юридичної особи. Таке рішення Держспоживстандарту може бути оскаржене в суді.
1Ч. 5 ст.152 Закону України "Про державне регулювання виробництва й обігу спирту етилового, коньячного й плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року 481/95-ВР.
2Ч. 2 ст. 20 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" від 22 вересня 2005 року 2899-IV.
Рубрику веде юрист юридичного департаменту газети "Товариш" Галина Литвинова
Запитання до юриста можна надсилати "Товариш", "Запитай у юриста", а/с 266, м. Київ-21, 01021; електронною поштою: jurporada@ukr.net
У листах чітко формулюйте 1-2 запитання, вказуйте повну адресу, прізвище, ім'я та по батькові (за потреби ми не будемо їх друкувати). Юридична допомога на шпальтах газети є виключно дорадчою.
Архив за 26.03.2007 – 18.05.2007
Версія для друку
