Архів: 13.03.2006 – 04.05.2006
Чому відмовляють у реєстрації місця проживання? (27.10.2008)
Громадянка просить не вказувати її ім'я: (м. Київ):
Прошу вашої допомоги в роз'ясненні деяких положень законодавства щодо реєстрації місця проживання особи.
Згідно із Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 1382-IV "забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів", окрім передбачених у статті 6 Закону. "Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи".
"Тимчасовий порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання", затверджений постановою Кабінету Міністрів України 35 від 16.01.2003 визначає, що "місцем проживання фізичної особи є місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення), за договором його наймання, піднаймання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України".
Роз'ясніть, будь ласка, які документи мають право вимагати підрозділи Державного департаменту в справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, що здійснюють реєстрацію, для реєстрації місця проживання особи?
Чи достатньо заяви особи (окрім зазначених в статті 6 Закону документів), що перебуває у шлюбних відносинах з власником частини приватизованого житла, та згоди тільки цього власника для реєстрації місця проживання?
ВІДПОВІДЬ ЮРИСТА:
Як не дивно, питання реєстрації місця проживання, незважаючи на свою простоту, виникає у наших читачів дуже часто. Аналізуючи зміст звернень та типові проблеми, що виникають у цій сфері, можна виокремити дві основні причини такої ситуації.
По-перше, це "відірваність" норм закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від решти законодавства, що пов'язане з визначенням місця проживання особи. Наприклад, Житловий кодекс Української РСР прийнятий ще у 1983 році, тому не дивно, що деякі норми Закону та Кодексу конфліктують і ставлять громадян у незручне становище правової невизначеності.
Проблем додають і формулювання, вжиті у самому Законі. Згідно зі статтею 6 Закону заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Звертаючись до паспортистів чи відділу громадянства, імміграції і реєстрації, громадяни керуються нормами Закону, однак зазвичай не звертають уваги на всі його положення. Так, абзац 6 тієї ж статті 6 передбачає, що зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ "Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні" від 28 липня 2004 року 985 (далі - постанова) визначено зразок заяви про реєстрацію місця проживання особи. Відповідно до постанови однією з вимог, визначених у Заяві про реєстрацію, є згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації. Документами, які можуть бути підставою для реєстрації, відповідно до постанови є ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.
Таким чином, не стаття 6 Закону відсилає нас до підзаконного нормативно-правового акту, що містить вимоги про додаткові документи. Юридично заява лишається єдиною підставою для реєстрації місця проживання, однак фактично, аби заповнити її, необхідно надати додаткові документи, що підтвердять право і можливість проживати у певному місці.
Оскільки зареєстроване місце проживання створює для особи та інших людей низку правових наслідків, зрозумілим є бажання законодавця обмежити зловживання у цій сфері. Саме тому, реєструючи місце проживання, доведеться документально підтвердити своє право проживати у цьому місці.
У конкретній ситуації, коли ви бажаєте зареєструвати місце проживання у житлі, що одночасно належить кільком співвласникам, відповідно до постанови необхідна згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника, чи документи, що таку згоду підтверджують (нотаріально посвідчена заява).
Іншим варіантом є виділення частини житла співвласника. Тобто, щоб особа, яка бажає вас зареєструвати, отримала у власність визначену частину житла і, відповідно, могла на власний розсуд нею розпоряджатися.
Існує виняток з такого порядку - згідно з постановою підпис власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї не потрібен у разі вселення до батьків їх неповнолітніх дітей.
Отже, згоди лише одного зі співвласників недостатньо. Від вас правомірно вимагають підтвердження згоди всіх співвласників на реєстрацію місця проживання у даному житлі.
Рубрику веде юрист юридичного департаменту газети "Товариш" Галина Литвинова
Запитання до юриста можна надсилати: "Товариш", "Запитай у юриста", а/с 266, м. Київ-21, 01021; електронною поштою: jurporada@ukr.net
У листах чітко формулюйте 1-2 запитання, вказуйте повну адресу, прізвище, ім'я та по батькові (за потреби ми не будемо їх друкувати). Юридична допомога на шпальтах газети є виключно дорадчою.
Архив за 13.03.2006 – 04.05.2006
Версія для друку
