Архів: 13.03.2006 – 04.05.2006
Дарування чи заповіт? (13.11.2008)
Досить часто перед нашими читачами постає питання, як краще розпорядитися своєю власністю на випадок смерті? Що краще: заповісти своє майно чи його подарувати? Деякі з наших читачів не мають чіткого уявлення про можливі варіанти дій в таких ситуаціях та їх правові наслідки. Ця стаття покликана дати відповіді на питання, що найчастіше турбують наших читачів.
Договір дарування регулюється Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
За договором дарування, одна сторона (дарувальник) передає чи зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомості обов'язково укладається у письмовій формі та нотаріально посвідчується1. Недодержання цих вимог може мати наслідком визнання такого договору недійсним.
При укладенні договору дарування необхідно перевіряти достовірність документів, на підставі яких особа здійснює дарування, оскільки тільки належна їй на праві власності нерухомість може бути подарована. Якщо таких власників два, наприклад чоловік і дружина, для укладення договору дарування необхідна письмова згода іншого з подружжя на відчуження спільного майна.
Варто мати на увазі, що договір дарування може вважатися укладеним з моменту передачі майна обдаровуваному, а може й після спливу певного часу. Також законом передбачена можливість пов'язати обов'язок передати дарунок тільки після настання якоїсь події, так званої відкладальної обставини. В такому разі право власності на дарунок переходить не одразу після підписання договору і передачі дарунка, а після настання певної, зазначеної у договорі дарування, події. При цьому важливо звернути увагу на наступне. У випадку, якщо до згаданих вище термінів або до настання відкладальної обставини дарувальник або обдаровуваний помре, то договір припиняється. Тобто ані прав, ані обов'язків у сторін договору дарування не виникає, предмет договору обдаровуваному не передається.
Спадкові правовідносини також регулюються ЦК України, а саме його Книгою шостою. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків від померлої особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) за законом чи заповітом.
Для прийняття спадщини законом встановлено шестимісячний строк з часу відкриття спадщини (тобто від смерті спадкодавця)2. Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, то він вважається таким, що не прийняв її. А це, в свою чергу, є перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом.
Разом з тим, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.
Якщо ж особа пропустила зазначений шестимісячний термін (як це на жаль, досить часто трапляється), то, відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом такого спадкоємця суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. При цьому цей спадкоємець повинен довести у суді поважність причин пропуску цього строку.
Також слід пам'ятати, що спадкодавець не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Малолітні (особи, які не досягли 14-річного віку), неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Що стосується матеріального аспекту питання, а саме, як вигідніше: подарувати чи заповісти, важливо знати наступне. Законом України "Про нотаріат" встановлено, що приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином3. Указом Президента України "Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій" було встановлено, що розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.
Розміри, порядок сплати державного мита, а також пільги при його сплаті встановлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. 7-93. Так, за посвідчення договорів відчуження (в тому числі й договорів дарування) житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, державне мито стягується у розмірі 1% суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
(17 грн.). За посвідчення заповіту необхідно сплатити 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Податкові відносини, що виникають у зв'язку із згаданими правочинами, регулюються зокрема Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким встановлено, що оподаткування дарунків та спадщини здійснюється за однаковими ставками та в однаковому порядку. Так, при отриманні свідоцтва про право на спадщину, як і при нотаріальному посвідченні договору дарування, спадкоємцем (або обдаровуваним), який є членом сім'ї спадкодавця (дарувальника) першого ступеня споріднення, оподаткування буде здійснюватися за нульовою ставкою, тобто взагалі не буде оподатковуватися. До членів сім'ї першого ступеня споріднення належать подружжя, їх діти та батьки. Всі інші обдаровані (крім тих, що одержали дарунок або спадок від нерезидента), які не відносяться до названих вище, повинні сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5% щодо будь-якого об'єкта спадщини чи подарунка.
Відповідальними особами за сплату податку з доходів у вигляді подарунка (спадщини) до бюджету є спадкоємці. Вони повинні включати цей дохід до складу загального річного доходу обдаровуваного (спадкоємця) і відображати його у податковій декларації про майновий стан і доходи та подавати до 1 квітня року, наступного за звітним.
Отже, з урахуванням зазначеного вище, сподіваємося, що тепер вам буде простіше зробити вибір на користь того чи іншого способу передачі свого майна близьким особам.
Архив за 13.03.2006 – 04.05.2006
Версія для друку
