Архів: 13.03.2006 – 04.05.2006
Договір довічного утримання (догляду) (17.11.2008)
У попередньому випуску "Товариша" були розглянуті основні аспекти та правові наслідки укладення договору дарування та заповіту як одних із способів розпорядження своїм майном. У даній публікації доречним було б розглянути договір довічного утримання (догляду), який також може бути використаний у випадках, коли особа за життя бажає розпорядитися належним їй на праві власності майном, але зробити це за певних умов.
Згідно з Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає іншій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню1. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації. Право власності на майно, передане по договору довічного утримання, виникає з моменту нотаріального посвідчення договору, а якщо договір підлягає державній реєстрації - з моменту такої реєстрації.
Передаючи у власність майно, відчужувач, насамперед, має за мету отримання матеріального забезпечення, догляду та послуг, яких він потребує. Утримання може полягати як у матеріальному (натуральному чи грошовому) забезпеченні, так і у наданні догляду. Сторони вправі самостійно визначити в договорі розмір, обсяг та періодичність надання матеріального забезпечення, види і зміст догляду.
Варто звернути увагу, що у разі смерті відчужувача набувач зобов'язаний поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання.
Якщо відчужувачем за даним договором може бути тільки фізична особа (незалежно від віку та стану здоров'я), то набувачем, тобто стороною, що здійснюватиме утримання (догляд), може бути як повнолітня дієздатна фізична особа, так і юридична особа.
У випадку, коли відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на правах спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.
Набувач не може за життя відчужувача продавати, обмінювати, дарувати, укладати договір застави чи передавати у власність іншій особі майно, передане йому за договором довічного утримання (догляду).
У тексті договору довічного утримання (догляду) обов'язково зазначається, що набувач майна зобов'язаний надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (опікування) з їх конкретизуванням або без такого та визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, яка встановлюється за згодою сторін.
Щодо місця виконання договору довічного утримання, слід зазначити, що згідно зі статтею 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі, якщо ж місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, то виконання провадиться (за зобов'язаннями про передавання нерухомого майна) за місцезнаходженням такого майна.
Трапляються випадки, що відчужувач відмовляється приймати належне виконання, запропоноване набувачем, або взагалі змінює своє місцепроживання і не повідомляє про це набувача, внаслідок чого останній не може виконувати свої обов'язки. Що стосується відповідальності за неналежне виконання своїх обов'язків у таких випадках, то згідно з ЦК України набувач може не надавати утримання та (або) догляд протягом строку, коли відчужувач відмовляється приймати належне виконання зобов'язання, запропоноване набувачем. При цьому останній не нестиме цивільно-правову відповідальність, якщо він доведе, що пропонував належне виконання, оскільки закон дає відстрочку на період, протягом якого відчужувач відмовлявся приймати таке виконання. Виконання зобов'язання може бути відстрочене і у випадку, коли відчужувач, не повідомивши набувача, змінив своє місцеперебування, внаслідок чого набувач не міг виконувати свої обов'язки.
Слід також мати на увазі, що набувач може вимагати припинення договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з неможливістю його виконання2 і відшкодування витрат, понесених на утримання та (або) догляд.
Також набувач може вимагати в судовому порядку зміни договору довічного утримання (догляду) за статтею 652 ЦК України, згідно з якою у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
а) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
б) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
в) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
г) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно з вищезгаданою статтею зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. За цих умов є всі підстави для того, щоб вимагати в судовому порядку зміни договору довічного утримання (догляду). В цьому випадку може мати місце зміна матеріального забезпечення на грошове в розмірі грошової оцінки матеріального забезпечення.
Отже, якщо ви прийняли рішення про укладення договору довічного утримання, важливо знати, що, на жаль, за таких відносин досить часто відбуваються зловживання відчужувачем своїми правами, а тому маємо надію, що вищенаведене допоможе вам уникнути неприємностей.
Архив за 13.03.2006 – 04.05.2006
Версія для друку
