З РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ (30.11.2011)
Звертається до вас одна з постійних читачок газети Товариш". Я шанувальниця Соцпартії, яку очолює О.О. Мороз, людина, яка є взірцем порядності, прикладом вірнослужіння ідеалам соціалізму, а ще, що для мого покоління найголовніше, - відданості сім'ї. Відомий мені також і поетичний талант цієї незвичайної особи.
Я - дитина війни. І тому особлива дяка членам СПУ, які першими підняли голос на захист людей мого покоління: хоч через суди ви примусили державу виконувати Закон, що мав нас захистити.
Я проживаю в райцентрі Запорізької області - місті Вільнянськ. Осередок Соцпартії в нашому районі очолює молодий, енергійний її представник Андрій Салякін. Саме з його допомогою багатьом дітям війни, що проживають в нашому районі, вдалося вибити" у держави януковичів-азарових" оті нещасні копійки, додатки до жалюгідних пенсій у 800-900 гривень. Останнім часом він цілком узяв на себе наш тягар: сам забирав рішення суду й передавав їх нам. Бо декому вже не сила по кілька разів оббивати пороги судових установ, адже нам уже за 70. Іноді приходить відчуття сорому перед дітьми, онуками, що ми ще ходимо по цій святій і грішній землі. Та наше ж таки покоління робило цю землю прекрасною: народжували таланти, які зараз мають шукати кращої долі за кордоном або помирати на рідній Україні у злиднях, не дочекавшись обіцяної тігіпківської" пенсії.
Пишу від імені багатьох дітей війни. Це крик наших скривджених душ від тієї несправедливості, яка заполонила державу чечетових-клюєвих-герман-азарових-януковичів". Правду сказав ще на початку минулого століття український письменник Панас Мирний у своєму творі Хіба ревуть воли, як ясла повні": Якби я виполонив цей світ та виростив новий, тоді б, може, і правда настала". І назва твору, і ситуація минулого століття є реальністю сьогодення.
Інтуїція мене не підводить: хвиля протестів, яка котиться країною, - тому підтвердження. Знайте, що на Вільнянщині багато людей підтримують Соціалістичну партію України й підтримають на майбутніх виборах таких людей, як Андрій Салякін. Ми, діти війни, завжди будемо вдячні тим, хто не на словах, а справами довів турботу про людей.
З повагою,
Лариса ДУКАЧОВА
Останні новини
Версія для друку
