Друксторінки

Новий курс України
(програма-мінімум)

1. Передумови переходу до нового курсу України.
2. Політика партії в умовах опозиції.
3. Перші кроки нової влади.
4. Особливості перехідної народно-демократичної системи.

Україна на історичному роздоріжжі. Уже кілька років вона перебуває в нестійкому стані, причини якого лежать передусім у сфері боротьби економічних інтересів різних соціальних сил.

Існуюча в Україні багатоукладна економіка включає:

• сектор, контрольований клановою олігархією;
• капіталізм, що розвивається стихійно (дрібне і середнє підприємництво, приватні підприємства);
• державний капіталізм (державні підприємства);
• соціалістичний уклад (кооперативи, колективні підприємства);
• натуральне господарство.

Сьогодні це нестабільний конгломерат, в якому точиться боротьба його провідних учасників за перерозподіл власності, а отже, влади. Від того, чим вона завершиться, залежить майбутнє України на десятиліття, оскільки змінити результат найближчим часом буде важко.

Спільне завдання Соціалістичної партії України і близьких до неї політичних організацій і рухів полягає в тому, щоб, по-перше, забезпечити переорієнтацію країни на зміцнення основ соціалістичних відносин (програма-мінімум), по-друге, надати їм у кінцевому підсумку провідну роль (програма-максимум).

Виконання програми-мінімум передбачає усунення кланового режиму і встановлення народно-демократичної системи влади, програми-максимум - перехід до суспільства демократичного соціалізму.

Нині в економіці та політиці визначальну роль відіграє сектор, контрольований кланами. Спираючись на державно-адміністративні, інформаційні та силові структури, які він втягує у свої часто незаконні та антиконституційні дії, він укорінився в суспільстві від верху до низу, придушує будь-які опозиційні прояви в центрі і на місцях.

Домінуючи в економічній сфері, він здійснює позаекономічну (шляхом казнокрадства і привласнення загальнонародних багатств) та економічну (за допомогою фінансів і важелів державної влади) експлуатацію всього суспільства. Основною частиною населення реально втрачені майже всі соціально-економічні права.

Поєднання елементів ринку з олігархічним диктатом в Україні спотворило суспільні, в тому числі виробничі відносини, зробило їх абсурдними, а людей - безправними. Управління більше, ніж будь-коли, набуває авторитарних форм, супроводжується бюрократизацією, корупцією. Знижується мотивація праці.

Дії пануючого режиму не відповідають об'єктивним потребам країни та інтересам переважної більшості населення України. Виникла і поглиблюється суперечність між купкою напівкримінальних олігархів та політичним режимом, що прислужує їм, з одного боку, і більшістю народу - з іншого. Ця суперечність обтяжується диктатом міжнародних фінансових організацій і серйозними соціально-економічними труднощами в країні. Жорстока експлуатація, брехня, подвійні стандарти, корупція стають нормою економічних, політичних і духовних відносин. Держава дедалі більше відчужується від людини.

Подолати це відчуження, усунути кланово-олігархічне панування, залучити населення до активної участі у справах держави, виробництва, суспільства - так розуміє партія моральну і політичну мету програми-мінімум.

Першим етапом досягнення цієї мети є вирішення кардинального питання - про владу. Для партії влада не самоціль, а засіб зміни життя суспільства, забезпечення повновладдя трудящих.

В умовах опозиції до антинародної політики досягнення мети забезпечується практичною реалізацією триєдиної функції: теоретичної, ідеологічної та організаційної, у напрямку консолідації всіх демократичних політичних і суспільних сил і спільне з ними конституційне завоювання влади.

Другим етапом виконання програми-мінімум буде забезпечення соціалізації виробництва, розподілу і споживання. Надання провідної ролі цим процесам означатиме перехід до нового курсу, зміну капіталістичної орієнтації розвитку України на поступ її до демократичного соціалізму.

Цим переходом завершується виконання програми-мінімум. У країні встановлюється народно-демократична система влади, яка знімає перешкоди для вільного розвитку різних форм господарювання, підтримки тих, хто має вищу продуктивність праці та ефективність виробництва. Світовий досвід переконує в тому, що це будуть народні підприємства.

Вирішення завдань програми-мінімум є необхідним і важливим, але перехідним процесом на шляху до вирішення основного завдання партії є встановлення здатної до саморозвитку системи нових, ефективніших базисних і надбудовних відносин у суспільстві, усунення провідної ролі найманої праці. Послідовно здійснюване подолання експлуатації робочої сили, а отже, соціальної нерівності, означатиме перехід суспільства до демократичного соціалізму.

Вибір Україною саме такої стратегії дасть можливість підняти її з руїн, забезпечить неухильне піднесення рівня життя людей, високі темпи подальшого розвитку, в перспективі - прорив до групи країн-лідерів.

Вгору

(Програма СПУ)

1. Передумови переходу до нового курсу України

Для зміни курсу України в країні є об'єктивні та суб'єктивні умови..

До об'єктивних належать:

• по-перше, наростаючі суперечності між інтересами більшості населення і кланово-олігархічними структурами, які здобули владу;
• по-друге, криза влади, її нездатність конституційно керувати країною;
• по-третє, реальна загроза банкрутства України як самостійної держави через її фінансово-економічну, енергетичну і політичну залежність від зовнішніх сил;
• по-четверте, небувале загострення злиденності й бід, які торкнулися абсолютної більшості громадян України, нагромадження критичної маси невдоволення своїм становищем.

Суб'єктивною умовою зміни влади є об'єднання політичних і суспільних сил України в народно-демократичний рух, досить сильний та активний, щоб вирішити це завдання.

Своїми політичними союзниками на цьому етапі СПУ вважає ліві, лівоцентристські та центристські сили, громадські організації і рухи, готові виступити проти нинішньої політики влади, а на окремих напрямах - й інші політичні течії, народно-патріотичні сили, що виступають проти розграбування ресурсів країни, порушень Конституції і прав людини, політичного свавілля.

Для досягнення поставлених цілей партія використовує різні форми і методи. Серед них - участь у виборчих кампаніях, а також інші конституційні форми боротьби: страйки, акції громадянської непокори, мітинги протесту, роз'яснювальна і пропагандистська робота, участь у законодавчому процесі, відстоювання інтересів громадян у суді та інші.

Вгору

(Програма СПУ)

2. Політика партії в умовах опозиції

Перебуваючи в опозиції, Соціалістична партія України готує умови для зміни влади в країні і здійснює таку політику.

У теорії:

• розробляє реальну програму виходу України з кризи, що забезпечує прогресивні зміни в політичній, економічній, соціальній і духовній сферах суспільства.

В ідеології:

• проводить наполегливу і послідовну пропаганду програмних положень партії;
• роз'яснює справжні причини тяжкого становища людей і шляхи їх усунення.

У публічній політиці:

• виробляє загальні підходи щодо погодження дій з іншими партіями та опозиційними до влади силами;
• проводить роботу щодо об'єднання всіх опозиційних політичних і суспільних сил, їхнього тиску на владу з метою зміни курсу політики країни, створення умов формування народно-демократичної влади;
• бере участь у різноманітних акціях демократичного характеру.

В представницьких органах влади:

• перешкоджає зміні законів під потреби кланів, а також прийняттю законів і рішень не в інтересах народу;
• ініціює і домагається прийняття законів, інших нормативних актів, які сприяють вирішенню соціальних та інших проблем;
• реалізує можливості для координації зусиль представників різних політичних сил у парламенті з метою підвищення ефективності роботи законодавчого органу в інтересах громадян України;
• пропагує свою парламентську діяльність серед населення;
• бере участь у формуванні місцевих органів влади, домагаючись зміни їх політики в інтересах місцевого населення, контролю за раціональним використанням фінансових і матеріальних ресурсів;
• домагається просування до органів влади своїх представників і тих, хто поділяє програмні цілі партії, створення коаліцій опозиційних сил.

В соціально-економічній сфері:

• активно підтримує розвиток виробничої демократії на підприємствах будь-яких форм власності, розвиток співвласності та оренди, різноманітних форм виробничого та економічного самоврядування;
• здійснює правозахисну діяльність;
• шляхом тиску на владу домагається виконання конституційних норм про безплатну освіту, охорону здоров'я, соціальний захист.

В організаційно-партійній роботі:

• організаційно зміцнює свої лави, забезпечуючи їх зростання і вдосконалення структури організації;
• готує кадри, здатні вирішувати завдання різного рівня.

Таким є шлях підвищення авторитету і впливу партії, який забезпечує прихід партії разом з іншими демократичними силами до влади.

Вгору

(Програма СПУ)

3. Перші кроки нової влади

Після зміни влади в Україні СПУ вважає за необхідне одночасно здійснити низку першочергових дій зі стабілізації ситуації, використовуючи напрацьовану законодавчо-правову базу.

Серед них:

• інвентаризація основних фондів, паспортизація підприємств усіх форм власності;
• здійснення протекціоністських заходів для налагодження і піднесення виробництва, скорочення безробіття;
• припинення зростання тарифів у комунальній сфері і цін на основні продукти харчування;
• забезпечення купівельної спроможності громадян України як умови піднесення виробництва;
• ліквідація заборгованості з заробітної плати, пенсій та стипендій;
• організація повернення заощаджень громадян;
• реформування і спрощення податкової системи, ліквідація податкових пільг, зменшення ставок оподаткування у виробничій сфері, введення прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб і майна;
• дотримання конституційного порядку формування бюджету від низу до верху, оптимізація витрат на адміністративно-управлінський апарат;
• створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних і зарубіжних інвесторів, умов для прямих інвестицій в економіку, безпечення обіговими коштами і кредитними ресурсами ефективних виробничих структур;
• відновлення демократичних засад розвитку суспільства, скасування неконституційних нормативних актів і цензури, контроль за функціонуванням органів влади на основі закону;
• входження у митний союз у межах СНД на взаємовигідних умовах.

Здійснення першочергових зах

• створення щонайменше п'яти мільйонів робочих місць, у тому числі шляхом розгортання масштабних громадських робіт;
• розвитку пріоритетних, конкурентоспроможних і експортно орієнтованих галузей, передусім в АПК, енергетиці та машинобудуванні;
• ефективного пенсійного забезпечення;
• підтримки освіти, медицини, науки і культури;
• розвитку підприємництва.

На цьому етапі кримінально-кланові структури усуваються від політичної та економічної влади. Прозорою стає природа доходів і капіталу, легальною їх участь в економіці. Встановлюються однакові для всіх умови господарювання. Від гноблення кланів-монополістів і державних служб, які виражають їх інтереси, звільнятимуться усі законно працюючі у сфері виробництва, підприємництва, бізнесу. Держава забезпечить їх підтримку шляхом проведення стимулюючої підприємницьку діяльність податкової політики, формування інших умов для створення нових робочих місць, розвитку ініціативи і підприємництва - найважливішої передумови пожвавлення економіки, наповнення бюджету.

Це створить базу для стійкого проведення сильної соціальної політики, захисту прав громадян.

Партія сприятиме залученню робітників, селян, інтелігенції до активного політичного і громадського життя. Їхні представники дістануть підтримку при формуванні нової влади.

Вгору

(Програма СПУ)

4. Особливості перехідної
народно-демократичної системи

В Україні в 90-ті роки було порушено природний перебіг подій. Створену за минулі десятиріччя індустріальну базу виробництва, систему соціального захисту, колективістські цінності було піддано знищенню і тотальній дискредитації. Потенціал цих паростків прогресу слід відновити і поєднати з новими відносинами, з індивідуальною ініціативою та підприємництвом, особистою відповідальністю людей за своє сьогодення і майбуття. Основою цього стануть процеси соціалізації, орієнтовані на соціалістичні засади перетворення суспільного життя.

Соціалізація виробництва передбачає розвиток соціалізованих форм власності (оренди, кооперування, різних видів володіння трудовими колективами своїми підприємствами) у поєднанні з розвитком соціального партнерства як способу захисту інтересів працюючих - безпосередньої їх участі або через профспілки у прийнятті рішень на рівні робочого місця, підрозділу, підприємства, корпорації, галузі або в цілому економіки, посилення контролю за адміністрацією шляхом участі у спостережних радах підприємств, незалежно від форм власності.

Соціалізація розподілу виражається сукупністю державних і громадських соціальних фондів, у тому числі соціального захисту - бюджетних і позабюджетних, пенсійних, профспілкових, благодійних; безпосередньою участю працівників у розподілі прибутку (через механізми співвласності) і опосередкованою (через контроль і участь профспілок у прийнятті рішень щодо розподілу доходів підприємств незалежно від форм власності).

Соціалізація споживання означає розширення сфери застосування різних форм кредитних і споживчих товариств, управління з боку профспілок державними і недержавними пенсійно-страховими фондами.

Вирішення такого завдання є умовою становлення і розвитку народно-демократичної системи. Вона може існувати тривалий час і має цілком певні риси в різних галузях суспільного життя.

Економіка - конкурентна, багатоукладна, з державними механізмами регулювання, спрямована на задоволення соціальних потреб народу. Різні форми власності і методи господарювання застосовуються там, де вони найефективніші та найкорисніші для людини і суспільства. Стимулюється розміщення капіталовкладень у структурну перебудову. Зберігається (відновлюється шляхом нарощування частини акцій) державна власність на стратегічно важливі об'єкти загальнонародного значення. Спрощуються митні правила для розвитку виробничої кооперації з сусідніми країнами. На землю сільськогосподарського призначення не поширюються умови купівлі-продажу, але підтримуються всі форми володіння і користування землею, що сприяють господарському ставленню до неї.

Управління державним сектором здійснюється на основі поточних, середньострокових і перспективних прогнозів і планів, а недержавних - на основі індикативного ринкового регулювання (держзамовлення, нормативи, цінове і податкове стимулювання відповідно до контрольних параметрів, розроблюваних державою). Функціонують державний і народний контроль.

Стимулюється розвиток підприємництва у виробництві та сфері обслуговування. Держава, маючи можливість впливати на розвиток дрібного і середнього бізнесу через макроекономічні механізми (інвестиції, пільги, конкурси та ін.), безпосередньо не втручається в його діяльність. Податки не гальмують підприємництво. Підтримка середнього бізнесу здійснюється з урахуванням справедливого розподілу доходів між працівниками на підприємствах.

Держава здійснює контроль за використанням найманої праці, захищає вітчизняного товаровиробника, забезпечує сталість української економіки.

Промислова політика - орієнтується на відтворення могутнього індустріального сектору економіки як локомотива розвитку дрібніших форм виробництва, формування конкурентного середовища, на подолання деформацій у структурі виробництва, створення замкнутих технологічних циклів і оптимального кооперування зі спорідненими підприємствами за кордоном, забезпечення пріоритетного розвитку виробництв з високими технологіями.

Способом вирішення цих завдань є поглиблення інтеграції виробництва, науки та освіти, запровадження передового вітчизняного і зарубіжного досвіду, удосконалення технології виробництва і врахування вимог екологічної безпеки.

Пріоритет віддається наукомістким галузям, підприємствам енергетики, машинобудування, в тому числі сільськогосподарського, підприємствам легкої промисловості та з переробки сільськогосподарської продукції. У початковий період інтенсивно використовуються наявні потужності підприємств видобувної і переробної промисловості для посилення експортної складової економіки.

Підтримку дістануть малі та середні промислові підприємства.

Аграрна політика - виходить з розуміння перспективної ролі індустріальних технологій у сільському господарстві та їхньої основи - придатних земельних масивів. Будуть усунуті незаконні деформації, що призводять до розпорошення господарств і комплексів, спроби, примусово роздрібнивши земельні наділи, перетворити їх на товар - легку здобич нових "господарів". Володіння землею визначає нашу державність - це положення буде суттю аграрної політики нової влади.

Аграрна сфера - не лише галузь для виробництва найважливіших продуктів, а й життєвий уклад значної частини населення країни. Сьогодні він руйнується, і тому правильні дії в сільськогосподарському секторі економіки мають ключове значення для України.

Оздоровлення і піднесення АПК передбачається внаслідок таких кроків:

1. Відродження системи, що дає можливість забезпечити збереження і відтворення природної родючості земель.
   
   Встановлення державного контролю за збереженням і ефективним використанням земельних ресурсів, викорінення безгосподарності, марнотратства та їх псування.
   
   Інвентаризація основних фондів АПК, їх модернізація і відновлення. Залучення для цього банківських кредитів, державних асигнувань, коштів різних підприємств, організацій і приватних осіб.
   
   Здійснення земельної реформи, принцип якої - володіти землею повинен той, хто на ній працює. Законодавчий розвиток інституту власності на землю, що виключає неточності, двозначності у використанні права державної, колективної, приватної та змішаної форм власності.
   
   Задоволення потреб громадян у земельних наділах для організації фермерських та індивідуальних господарств, для садових кооперативів і городів.
   
   Надання державної підтримки розвитку сільської поселенської мережі, у тому числі шляхом стимулювання різноманітних видів господарської діяльності на селі.
   
   Відповідальність держави за підготовку кадрів для села. Звільнення юнаків (з їхньої згоди), що працюють у сільському господарстві, від військового обов'язку на період стабілізації аграрного сектору.
   
   
2. Удосконалення економічного механізму господарювання в АПК.
   
   Зміна фінансово-кредитної системи відносин, встановлення нового порядку ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, що забезпечує паритет у відносинах аграрного сектору з іншими галузями, бюджетні та інші компенсації для користування пільговими банківськими кредитами, введення стимулюючої і стабільної податкової політики щодо АПК. Ціни, податки, кредити, індустріальні технології - корінні напрями аграрної політики держави, її першочерговий обов'язок, що нікому не передається.
   
   Використання в оптимальному обсязі державного замовлення на постачання частини сільськогосподарської продукції. Неухильне дотримання законних прав підприємств АПК усіх форм власності на самостійний вибір напряму виробничої діяльності та розпорядження виробленою продукцією.
   
   Поновлення державного фінансування особливо важливих цільових програм, у тому числі забезпечення експлуатації систем меліорації земель, а також програм селекції, насінництва і племінної справи.
   
   
3. Проведення структурної перебудови агропромислового комплексу.
   
   Визнання всіх законодавчо встановлених форм господарювання на селі, заперечення будь-якої "реформаторської" кампанійщини. Удосконалення організаційно-виробничої структури АПК за підтримки держави на основі спеціалізації, концентрації та агропромислової інтеграції виробництва, при одночасному узгодженні економічних інтересів усіх його учасників. Підтримка використання всіх ефективних інструментів: оренди, кооперування, акціонування, лізингу, спільних підприємств, виробничо-фінансового інтегрування та ін.
   
   Створення власної бази виробництва засобів виробництва для сільського господарства, харчової і переробної промисловості, розвиток сфери зберігання, транспортування, переробки сільськогосподарської продукції. Становлення інфраструктури гарантованого її збуту на внутрішньому і зовнішньому ринках.
   
   
4. Введення незалежної екологічної експертизи цільових програм, інвестиційних проектів, усіх господарських проектів АПК з урахуванням екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища. Стимулювання впровадження природоохоронних і ресурсозберігаючих технологій.
   
   
5. Оголошення агропромислового виробництва основою відродження економіки України.
   
   Виховання шанобливого ставлення до людей, зайнятих сільськогосподарською працею, піднесення престижу селянської праці в державі.
   
   

Соціальна політика - передбачає створення реальних передумов забезпечення права на працю, безплатну освіту і медичне обслуговування, на достатню для проживання пенсію, стипендію. Джерелом надійності та далекоглядності соціальної політики і захисту громадян є стабільна економіка, збільшення кількості робочих місць, зростання продуктивності та оплати праці.

Буде забезпечено контроль за законодавчо встановлюваною часткою заробітної плати в собівартості продукції. Держава фінансує не допомогу з безробіття, а робочі місця, бере на себе забезпечення гарантованих обсягів соціального захисту всіх: працюючих і непрацевлаштованих, здорових і хворих, молодих і старих, чоловіків і жінок.

Для працюючих у сфері матеріального виробництва ці гарантії зводяться до однакової оплати праці за однакову роботу, до створення умов, що сприяють проявам ініціативності, самостійності працівників, поєднання їх праці з власністю і управлінням, звільненню праці від експлуатації.

СПУ визнає профспілки головними виразниками соціально-економічних інтересів найманих трудівників і сприятиме зміцненню їх ролі в системі виробничих і суспільних відносин.

У співпраці з творчими спілками, науково-технічними товариствами, науковими колективами народно-демократична держава захищає інтереси інтелігенції, домагається підвищення соціального статусу і оцінки інтелектуальної праці, в багатьох випадках вищої за ефективністю і рангом від управлінської та адміністративної.

У народно-демократичній державі забезпечується гідна оплата і високе суспільне визнання праці вчителів і лікарів, учених, технічної інтелігенції, діячів літератури і мистецтва, осіб, зайнятих на державній службі і в сферах культури, соціального управління, військовослужбовців, працівників правоохоронних органів.

Разом з жіночими організаціями держава сприяє створенню умов, які забезпечують жінкам свободу вибору, що дає можливість реалізувати себе в сім'ї без небезпеки дискримінації в матеріальному відношенні, професійній і громадській діяльності, в структурах влади на всіх рівнях. Ставлення держави до жінки - джерела життя, добробуту і стабільності суспільства - критерій демократичності і прогресу суспільства. Державна політика орієнтується на підвищення статусу сім'ї в суспільстві, престижу батьківства, створення сприятливих економічних, соціальних і морально-етичних умов для виховання дітей.

Спільно з молодіжними організаціями розробляється і здійснюється ефективна державна молодіжна політика. Вона захищає в усіх інститутах влади і управління інтереси молодих робітників, селян, студентів і учнів, військовослужбовців. Це передбачає забезпечення рівних прав молодих людей, передусім на освіту, роботу, житло, підтримку сім'ї, на інші умови, що формують особисті життєві перспективи молодої людини.

Держава і суспільство забезпечують баланс молодіжних запитів, що формуються не лише під впливом реальних життєвих проблем, а й під кон'юнктурним впливом індустрії розваг, мас-медіа, ідеології влади, які призводять до деформації ціннісних орієнтирів молоді, до переважання індивідуалістичних запитів над суспільними.

Буде переглянуто всю систему соціального захисту літніх людей. Крім надійного пенсійного забезпечення, вони отримають права на самостійну адаптацію до нових умов життя, комбінуючи заробіток і пенсію, участь у суспільних, сімейних справах з відпочинком, що забезпечить їм більш спокійну і гідну старість. Держава відновить статус ветеранів війни і праці, створить у суспільстві атмосферу уваги і поваги до них, розвиватиме соціальні служби, покликані піклуватися про здоров'я і побут ветеранів.

Держава спільно з благодійними товариствами і фондами домагається ефективного захисту найвразливіших верств населення: дітей з малозабезпечених сімей та дітей, які не мають батьків, самотніх жінок з дітьми, інвалідів - для того щоб у них були нормальні життєві умови і можливість робити посильний внесок у суспільні справи. Будуть спрощені процедури забезпечення соціальних прав хворих та інвалідів, їх соціальної реабілітації. У народно-демократичній державі такі люди мають відчувати себе повноцінними громадянами.

У центрі уваги держави перебуватимуть проблеми житла та сфери послуг, забезпечення широкого доступу різних груп населення до кредитів, виробництва споживчих товарів. Гарантуватимуться пільги для працюючих інвалідів, жінок з дітьми, допомога тим, хто тривалий час не працює.

Державно-правова політика - передбачає пріоритетний характер проведення державно-правової реформи, яка включає здійснення адміністративної, парламентської, муніципальної і судової реформ.

Метою їх є затвердження законності і посилення ефективності діяльності державних органів задля захисту інтересів громадян, а також законодавче гарантування безпосередньої демократії шляхом участі народу у формуванні всіх структур державної влади, особливо органів місцевого самоврядування, забезпечення підконтрольності органів влади.

Національна і духовна політика - враховує, що суспільство - це єдність соціального, економічного, політичного, релігійного, культурного, етнічного та іншого розмаїття. Абсолютизація і переважання будь-яких з цих форм за рахунок інших, як і інтересів будь-яких груп населення на шкоду іншим, є неприпустимими і небезпечними.

Держава в особі оновлених структур влади забезпечує пріоритет прав людини незалежно від етнічної і расової належності, місця проживання і мови спілкування.

Одним з невід'ємних прав людини є право вільного використання рідної мови. На території України немає об'єктивних причин для мовних проблем. Не можна допускати волюнтаристської практики кампаній штучної русифікації та українізації, які завжди вносили у суспільство напруженість і протистояння. Питання, які виникають у цій сфері, мають вирішуватися в законодавчому порядку.

На всій території України, у всіх проявах людського життя статус офіційних, з однаковим їх використанням, мають українська та російська мови. Українська мова використовується як державна. Шкільні програми мають передбачати, а держава створює необхідні умови, щоб кожний житель України міг знати і вільно спілкуватися державною, своєю рідною та однією з іноземних мов.

Здійснюється захист, вільний розвиток, урахування інтересів і взаємозбагачення всіх етнічних груп і культур нації. Гарантується державний захист від проявів дискримінації і переслідування на національному ґрунті, запобігання спробам надати виняткову роль окремим етносам і проявам ненависті до представників інших націй і народів.

Дотримується свобода совісті, повага до почуттів віруючих і атеїстів. Не допускається використання релігії в політичних цілях, для розпалювання міжнаціональних конфліктів, світоглядної нетерпимості, ворожнечі та ненависті між прихильниками різних конфесій, а також між віруючими і атеїстами. Підтримуються канонічні і традиційні конфесії, стримується поширення агресивних і модерністських сект. Партія керується конституційною нормою про те, що церква відділена від держави, школа - від церкви. Співпраця держави і церкви має місце тією мірою, якою віруючі, будучи громадянами держави, підпорядковані її законам і потребують її захисту та підтримки для задоволення своїх релігійних потреб.

Гуманітарна політика - базується на єдності загальнолюдських, соціальних і національних цінностей, в основу яких покладено ідеї справедливості, добра, взаємодопомоги і патріотизму.

В Україні утверджуються як корінні життєво важливі цінності: освіченість, моральність, духовність, забезпечення захисту і примноження культурної спадщини. Здійснюється державне фінансування установ культури, поєднання навчання, виховання і праці, відновлення мережі безплатної освіти, в тому числі вищої, професійної перепідготовки і підвищення кваліфікації.

Відродження і захист почуття гідності народу, його мови, історичних традицій і національної гордості мають сприяти духовному об'єднанню народу України. Держава - проти засилля закордонної маскультури, кон'юнктурної кінопродукції, спотворення і очорнення історії, нищення пам'яток історії і культури, в тому числі на догоду політичній кон'юнктурі. На принципах гуманізму і демократії має бути визнана свобода літературної та художньої творчості.

Забезпечення рівних соціальних можливостей жінок і чоловіків (гендерна політика). Гендерна політика передбачає усунення дискримінації за статтю, розглядається як важлива складова частина боротьби за визнання і повагу прав людини, взаєморозуміння в суспільстві.

Вона передбачає здійснення системи заходів, спрямованих на створення рівних можливостей у політичній, діловій, соціальній та інших сферах для жінок і чоловіків.

Вирішальною передумовою вдосконалення гендерних відносин є успішний розвиток у країні економіки і соціальної сфери, забезпечення рівного для жінок і чоловіків доступу до роботи, економічних ресурсів, належних умов життя, включаючи житло, екологічну безпеку, якісну освіту, охорону здоров'я тощо.

Істотним чинником вирішення гендерних проблем буде вдосконалення законодавства, а також усунення розбіжностей між задекларованими у Конституції України правами чоловіків та жінок і реальністю. Усе це буде здійснюватись з врахуванням успіхів інших країн, досвіду міжнародного гендерного руху.

Молодіжна політика - враховує, що молодь є рушійною силою соціального, економічного і технологічного прогресу України.

В умовах перехідного періоду необхідною є державна підтримка молодого покоління: безплатна вища освіта, державне пільгове кредитування будівництва і реконструкції житла для молодих сімей, а також придбання товарів тривалого користування, просування молоді до представницьких органів влади, розвиток молодіжного підприємництва.

В умовах народно-демократичної держави діють гарантії отримання роботи молоддю, надання учням шкіл, ПТУ і студентам вузів пільгового проїзду в транспорті, встановлюються стипендії, не нижчі від реального прожиткового мінімуму, створюються умови для зміцнення статусу молодих викладачів і педагогів. Відновлюється і розвивається система підліткових, юнацьких клубів, гуртків, секцій, нетрадиційних форм відпочинку і літнього оздоровлення підлітків і молоді.

Актуальним є виховання в молодіжному середовищі поваги до старшого покоління.

Оборонна політика - розглядається як складова частина політики національної безпеки України, покликаної гарантувати громадянам держави святе право на життя, забезпечення інших передбачених Конституцією прав і свобод.

Вона розрахована на підтримку надійної обороноздатності держави; передусім орієнтується на втілення у життя оборонної доктрини, яка включає взаємопов'язаний комплекс оборонних, політичних, економічних, військово-технічних та екологічних заходів.

Щодо армії оборонна політика передбачає:

• реформування Збройних Сил України відповідно до принципу оборонної достатності, перехід до формування армії і флоту на основі поєднання професійної військової служби з військовим обов'язком;
• соціальну і правову захищеність військовослужбовців і членів їхніх сімей, осіб, звільнених з дійсної військової служби у запас чи відставку;
• можливість альтернативної служби;
• недопущення створення антиконституційних озброєних формувань;
• патріотичне виховання громадян;
• виробництво і вдосконалення озброєнь, у кількісному і якісному відношенні необхідних для підтримання боєготовності військ, для відсічі будь-якої агресії проти України;
• зміцнення авторитету армії, традиційної поваги до захисників Батьківщини, дбайливе збереження всього необхідного для зміцнення безпеки і оборони.

Зовнішня політика - засновується на солідарності з усіма демократичними силами, які поділяють принципи соціальної справедливості, демократії, гуманізму і зацікавлені у конструктивному вирішенні глобальних проблем.

Україна зберігає позаблоковий статус. СПУ вважає помилковим розширення військової організації НАТО на Схід, наполягаючи на підготовці і проведенні наради держав з питань безпеки і співробітництва в Європі. Україна бере участь у створенні багатосторонніх сил миру під патронатом ООН і ОБСЄ, підтримує ідею підвищення статусу загальноєвропейських структур, у тому числі для гарантування миру і безпеки.

Забезпечуватиметься взаємовигідне широкомасштабне співробітництво України з усіма країнами. СПУ виступає за пріоритетні братерські відносини з Росією, Білоруссю та іншими сусідами, за консолідацію і захист слов'янства.

СПУ відкидає політику перетворення України на колонію, вважає за необхідне будувати зовнішньоекономічні відносини за принципом взаємовигідності, залучаючи зовнішні інвестиції передусім на потреби технологічного оновлення власного виробництва.

Вгору

(Програма СПУ)